26.11.2024 ККС ВС
№ 127/30356/21 Сам собою факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення іншої особи має вирішальний вплив на формування злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було би вчинено
https://reyestr.court.gov.ua/Review/123380785
За відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку підозрюваного до його вчинення (придбання чи виготовлення і зберігання предмета, знарядь злочину тощо) сам собою факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення іншої особи має вирішальний вплив на формування злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було би вчинено.
04.07.2024 ККС ВС
№ 348/1625/22 Сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру. Пасивна роль правоохоронців
https://reyestr.court.gov.ua/Review/120247447
За відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку винного до його вчинення сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було би вчинено. Якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.
02.11.2023 ККС ВС
№ 333/1640/18 Не є провокацією пропозиція особи, котра співпрацює з правоохоронними органами, вчинити злочин, на яку особа погоджується. Захист від провокації
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114790023
Верховний Суд вказав, що не є провокацією пропозиція особи, котра співпрацює з правоохоронними органами, вчинити злочин, на яку особа погоджується. Адже за відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку особи до його вчинення, сам собою факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було б вчинено.
В судовій практиці чітко розмежовуються захист від провокації із запереченням факту вчинення злочину загалом. Захист від провокації обов’язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників поліції.
Оскільки засуджений у судах попередніх інстанцій провину свою не визнав і стверджував, що свідок повернув йому кошти, які брав у борг, тому доводи сторони захисту щодо наявності провокації є неспроможними.
10.10.2023 ККС ВС
№185/3086/16-к За відсутності цілеспрямованого схиляння - пропозиція не провокація
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114086708
За відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку винного до його вчинення сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру.
03.10.2023 ККС ВС
№ 758/15672/15-к Саме по собі висловлючання пропозиції надання неправомірної вигоди не є провокацією. Перевірка пасивної поведінки правоохоронців
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114086734
59. Суд вважає слушними доводи сторони обвинувачення щодо того, що суди не надали значення ряду обставин, які могли свідчити про відсутність провокації з боку правоохоронних органів під час подій, які стали підставою для обвинувачення за частиною 1 статті 368 КК.
60. Суд відзначає, що перша інстанція, пославшись на записані під час НСРД «численні пропозиції ОСОБА_10 вирішити все мирно, з контексту яких вбачається, що мова йде про передачу хабаря», дійшов висновку, що « ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які діють за завданням правоохоронних органів, провокують (підбурюють) ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на отримання неправомірної вигоди з метою їх подальшого викриття, допомагаючи їм вчинити злочин, який би вони не вчинили без сприяння їм у цьому».
61. В обґрунтування свого висновку суд послався на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Teixeira de Castro[8] таRamanauskas[9]. Зокрема, у останній з цих справ справі суд послався на висновок, що «про активну поведінку, яку може бути розцінено як провокацію, може свідчити самостійне звернення до особи, повторні пропозиції після відмови особи, наполягання».
62. Таким чином, суд для висновку про наявність провокації обмежився лише аналізом характеру окремих висловлювань учасників безпосередньо під час подій.
63. Жодним чином не заперечуючи важливості такого аналізу, Суд зазначає, що він є недостатнім для висновку і, вирішуючи це питання, суди мають прийняти до уваги ширше коло факторів, у тому числі тих, що визначені у практиці ЄСПЛ.
64. Саме по собі висловлення пропозиції надати хабар не є ознакою провокації. Склад злочину, передбаченого статтею 368 КК, передбачає, серед іншого, «прийняття пропозиції неправомірної вигоди». Тому для висновку про вчинення діяння внаслідок провокації недостатньо встановити, що особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину, не була ініціатором корупційного діяння, а лише відгукнулася на пропозицію хабародавця.
28.03.2023 ККС ВС
№ 391/729/15-к Підходи для перевірки наявності провокації.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/109963730
Верховний Суд зазначив, що у провадженнях, в яких йдеться про можливу провокацію злочину, необхідно враховувати чи існували відносини між надавачем і одержувачем неправомірної вигоди безвідносно до правоохоронних органів, чи існували питання, у вирішенні яких був зацікавлений надавач неправомірної вигоди і які міг або обіцяв вирішити одержувач неправомірної вигоди до того, як правоохоронним органам стало відомо про ці факти. Така інформація дозволить зробити висновок про вплив правоохоронних органів на хід подій і, як наслідок, про наявність або відсутність ознак провокації злочину. Фактично про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину. Однак якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.
За відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку винного до його вчинення сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було би вчинено.
02.04.2019 ККС ВС
№ 734/2421/17 Пасивна поведінка правоохоронців. Ініціативність з боку засудженого вказує на відсутність провокування. Факт відсутності залежності конфідента від правоохоронці
https://reyestr.court.gov.ua/Review/88834279
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.
За висновками ЄСПЛ, підбурювання з боку поліції має місце лише тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які би спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.
Таким чином, у разі виявлення за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд у судовому засіданні має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставині лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту, і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення.
За наслідками проведеного у справі судового слідства вбачається, що у цьому конкретному випадку відсутнє провокування особи на вчинення злочину, оскільки згідно наданих ОСОБА_9 в судовому засіданні показань, він дійсно звернувся до ОСОБА_8 з питанням про придбання деревини, однак ініціатива щодо одержання неправомірної вигоди за її відпуск виходила саме від засудженого, чого останній не заперечував. При цьому колегія суддів зважує на те, що при купівлі деревини ОСОБА_8 сприяв в укладенні договору - заповнив товарно-транспортні накладні, провів розрахунок об`єму, дав вказівку її чіпувати, організував транспорт для перевезення, тобто діяв досить активно та з власної ініціативи.
Окрім того, матеріали кримінального провадження не містять об`єктивних даних про те, що ОСОБА_9 діяв за дорученням працівників поліції, є агентом правоохоронних органів або є особою залежною чи підпорядкованою їм. Відсутні в матеріалах справи й будь-які докази, які б свідчили про те, що правоохоронні органи вийшли за межі пасивного розслідування протиправної діяльності ОСОБА_8 та шляхом психологічного тиску спровокували його на вчинення злочину.
Категорія: «Факт звернення з пропозицією до отримувача неправомірної вигоди» КПК: Глава 21 ст. 271 КПК та у корені Глави 21, КК: у корені Розділу ХІІІ, та ст. 368 КК.
Вас можуть зацікавити інші категорії у вищевказаних статтях:
1. Дії, бездіяльність, які НЕ свідчать на користь провокації
1.1. Не повідомлення правоохоронних органів отримувачем неправомірної вигоди
1.2. Запит на придбання наркотичного засобу
1.3. Активність у відносинах з третіми особами отримувача хабара, яка свідчить про зацікавленість
1.4. Факт звернення з пропозицією до отримувача неправомірної вигоди
1.5. Наявність заяви потерпілого до правоохоронних органів про підготовку винного до злочину
1.6. Наявність зв'язків потерпілого з правоохоронними органами до події злочину
1.7. Неодноразова участь викривача у операціях
1.8. Ініціативність отримувача хабара (обговорення деталей, прояв заінтересованості, заходи конспірації)
1.9. Повторність проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину
1.10. Факти телефонування з боку надавача хабара
1.11. Залучення до операцій штатних працівників правоохоронних органів
1.12. Відсутність заяви про злочин від надавача хабара
1.13. Суперечлива позиція сторони захисту
1.14. Великий проміжок часу між внесенням в ЄРДР та настання події злочину
1.15. Факт проведення оперативної закупки в межах НСРД
1.16. Використання спеціально утворених підприємств
1.17. Залучення до імітації вбивства потенційного потерпілого
2. Дії, які свідчать на користь провокації
2.1. Відсутність інформації про підготовку до вчинення злочину
2.2. Ініціативність у перемовинах з боку викривача
2.3. Прохання з боку надавача неправомірної вигоди щодо вчинення дій, у яких особа не має потреби
2.4. Повторна пропозиція неправомірної вигоди з боку надавача
2.5. Непомічення спецбарвником грошей для закупки у супереч постанові прокурора
2.6. Залежність конфідента від правоохоронців
3. Пасивна поведінка правоохоронців
4. Захист від провокації
5. Перевірка провокації судом. Висновки щодо критеріїв розмежування провокації та законної поведінки
6. Щодо відсутності відомостей про заборону провокації у постанові
7. Вибірковість АК ВК як ознака провокації
Категорія «Провокація» доступна для перегляду у всіх двох модулях (КК, КПК), а саме:
- КПК: Глава 21 ст. 271 КПК та у корені Глави 21
- КК: у корені Розділу ХІІІ, та ст. 368 КК
Онлайн сервіс пошуку судової практики Верховного Суду Lex GO
