Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний звернувся до Міністерства оборони з пропозицією розглянути можливість зняття обмежень для українських студентів на виїзд за межі країни.
Таку ініціативу прокоментував правозахисник, адвокат Ігор Печенкін.
Впевнений у безумовній та беззастережній перемозі України, що буде досягнуто як на полі бою нашими героїчними воїнами, загартованими у битвах із підлими російськими загарбниками, так і загальною підтримкою всього населення України, волонтерською та іншою професійною допомогою для цього у тилу.
Подібні ініціативи Головнокомандувача ЗС України Валерія Залужного з питання розширення категорії осіб, які можуть виїхати за кордон, у тому числі студентам, на мій погляд, своєчасні та корисні. Це має вплинути на мотивацію, якість несення військової служби та, в результаті, бойового потенціалу та досягнення перемог на фронті.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності є конституційними обов'язками громадян України. Внаслідок неспровокованої збройної агресії росіян в Україні діє військовий стан, який ймовірніше найближчим часом за ініціативою військових, Президента України та парламенту має продовжитись на 90 діб – до 21 листопада 2022 року. У процесі дії військового стану здійснюється мобілізація, що передбачено відповідними нормативними актами. Але в процесі її проведення часто допускаються спотворення процедури, часті випадки грубого порушення прав людини.
У правозахисній практиці за захистом звертаються патріотично налаштовані громадяни України, які щиро бажають захищати Батьківщину, але не мали належного рівня військової підготовки або взагалі ніколи не мали уявлення про порядок поводження зі зброєю та несення військової служби, проте нашвидкоруч були покликані, пройшли місячні збори та відправлені на передову, що дало негативні результати.
У конкретних випадках захисту прав військовослужбовців були приклади, коли на вулицях міст західної України чоловікам, які проводжали близьких і не збиралися виїжджати за кордон, поліцейські вручали повістки з порушенням порядку їх видачі та переліку службових осіб, які можуть це проводити, формально проводились медичні комісії та відправляли у військові частини.
В результаті є випадки, коли мобілізовані небоєздатні кадри, які не були підготовлені належним чином, протягом кількох місяців у спартанських умовах отримували загострення хронічних хвороб та потрапили у критичному стані до медичних закладів, що спричинило надалі погіршення здоров'я та подальше проходження ВЛК у порядку, встановленому застарілими нормативно- правовими актами в ЗСУ (Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) або в Національній гвардії, які є в системі органів МВС (Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС).
Надалі це призводило до звільнення з військової служби у випадках та порядку, встановленому законом.
Хоча є визначений перелік хвороб з якими не мають права призивати до армії.
Наведені подібні, і не тільки, заходи змушують тих, хто не бажає або не має можливості нести військову службу, шукати шляхи легалізації такого статусу або вдаватися до різноманітних фальсифікацій, що тільки корумпує систему публічного управління, військової адміністрації та медичних установ. І одним із прикладів такого рішення є навчання у зарубіжних ВНЗ.
Резюмуючи можна з упевненістю стверджувати, що подібні екстрені заходи поставити під рушницю максимальну кількість працездатних, військовозобов'язаних громадян України були вірними за умови критичного стану ворожого вторгнення. Однак зараз приходимо до висновку про те, що якість і мотивація мають бути пріоритетом для служіння зі зброєю в руках на фронті. Там не місце людям, які наприклад з-за помилки чи необачності лікарів, що бажають як завжди вислужитися перед чиновниками, у тому числі серед військових, потрапили в критичні для них умови, що завдало їм шкоди, або були баластом у разі потрапляння в справді боєздатну одиницю.
Прикладом планомірного, ретельного та спільно визнаного порядку призову та несення військової служби під час військових конфліктів може бути Ізраїль, Швейцарія, КНР у різні етапи та періоди свого розвитку. Це забезпечить взаєморозуміння між владою та громадянином щодо прав та обов'язків, згуртує громадянське суспільство та покращить військову інфраструктуру.
