ВС у складі суддів КЦС , вкотре передаючи справу до ВПВС, стверджував, що її висновок, викладений у постанові від 9.11.2021 у справі № 214/5505/16, активно застосовується відповідачами для перегляду постановлених проти них заочних рішень судів за спливом значного часу після їх ухвалення для фактичної ревізії рішень поза розумними строками.
Відмовляючи у прийняті справи № 465/5184/14-ц до свого розгляду ВПВС в ухвалі від 19.10.2023 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114390095 зазначила, що процесуальний закон не передбачає інших дій, ніж передбачених у ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у випадку, якщо суд вважатиме неможливим поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення - має залишити її з цієї підстави без задоволення.
Було вказано на відсутність аксіоматичних положень у доктрині цивільного процесу України, згідно з якими припис ч. 2 ст. 126 ЦПК України встановлює спеціальне правило щодо приписів статей 286 і 287 ЦПК України.
Для вирішення питань про прийняття зустрічного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ЦПК України не встановлює таких правил, які передбачені для заочного розгляду справи, виділеного у самостійну главу 11 Розділу ІІІ ЦПК України.
ВПВС зауважила, що періодичне передання їй на розгляд справ для вирішення однієї і тієї ж проблеми за відсутності обґрунтованих підстав та лише з мотивів незгоди з раніше сформульованими висновками не сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності.
