Незважаючи на те, що питання авторського права між працівником та роботодавцем начебто законодавчо врегульовані, проте не на всі запитання Закон дає однозначну відповідь.
Юридичний порадник для ВПО розбирається з найпоширенішими питаннями інтелектуальної власності, які хвилюють як роботодавця, так і працівника.
Що з цього приводу каже Закон?
Відповідно до ст.14 Закон “Про авторське право та суміжні права”:
- Особисті немайнові авторські права на службовий твір належать працівникові, творчою працею якого створено такий твір.
Мова йде про, наприклад, право на зазначення свого імені чи псевдоніму на творі, або ж заборону зазначати своє ім'я, право присвятити комусь цей твір, назвати його чи залишити без назви.
- Майнові права на службовий твір з моменту повного створення такого твору належать роботодавцю, якщо інше не передбачене цим Законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір, укладеним між працівником (автором) і роботодавцем.
Аналогічне регулювання передбачено і в ІТ-сфері.
Наприклад, відповідно до ч.2 ст.24 Закону “Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений гіг-спеціалістом у зв’язку з виконанням гіг-контракту, належать резиденту Дія Сіті, який є замовником за таким гіг-контрактом, якщо інше не передбачено гіг-контрактом.
Однак, відповідно до ч.2 ст.429 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору (контракту), належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено цим Кодексом або договором.
Якщо з немайновими правами все зрозуміло - вони належать творцю, то як бути з майновими, з огляду на різне законодавче регулювання?
Прописувати все в договорі!
Оскільки і Цивільний кодекс, і профільні закони відсилають до договору, то найкращий вихід - передбачити порядок використання таких прав саме в договорі.
Окрім того, договірне регулювання буде особливо доцільним, якщо твір створений колективом, а не одним працівником, оскільки у більшості випадків, коли йдеться про об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, йдеться про колективну роботу кількох працівників.
Що ж розуміється під твором?
Твором в розумінні Закону є оригінальне інтелектуальне творіння автора (співавторів) у сфері науки, літератури, мистецтва тощо, виражене в об’єктивній формі.
Тобто, це може бути як художній роман чи публіцистична стаття, так і картина, скульптура, комп'ютерна програма, дизайн, ювелірний виріб тощо.
Як бути з оплатою?
Відповідно до тієї ж ст.14 Закону, якщо майнові права на твір переходять до роботодавця, працівник, який є автором службового твору, має право на винагороду.
Якщо посадові обов’язки працівника прямо передбачають створення службових творів відповідних видів, авторська винагорода за створення і використання таких творів, а також за перехід прав на них може бути включена до заробітної плати працівника відповідно до договору між працівником і роботодавцем.
На практиці склався ж підхід, відповідно до якого заробітна плата, що сплачується працівнику за виконання його трудових обов'язків, пов'язаних зі створенням об'єкту інтелектуальної власності, вже включає в себе також винагороду за створення об'єкту інтелектуальної власності (за умови, що відповідне застереження передбачене трудовим договором), тому додатково та окремо така винагорода працівнику може не виплачуватися.
В цьому є логіка, особливо коли створення об'єкту інтелектуальної власності є основним профілем діяльності роботодавця та основною трудовою функцією працівника, задля здійснення якої він, власне, й наймався. До прикладу, робота журналіста в редакції газети, написання програми ІТ-фахівцем.
Інша ситуація, коли, наприклад, науковий працівник в результаті досліджень зробив винахід, вивів новий сорт рослин тощо, - в такому разі було б справедливо виплачувати працівникові додаткові винагороду.
Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010 р. виплата працівникові заробітної плати не є тотожною виплаті йому авторської винагороди за створений твір у зв'язку з виконанням трудового договору, оскільки заробітна плата - це винагорода за виконану роботу залежно від певних умов, а авторська винагорода - це всі види винагород або компенсацій, що виплачуються авторам за використання їх творів, які охороняються в межах, встановлених авторським правом.
То як діяти в такому разі?
Знову ж - передбачати такі нюанси в договорі.
Закріпивши в договорі основні деталі своїх відносин і роботодавець, і працівник убезпечать себе від подальших непорозумінь та необґрунтованих претензій один до одного.
