Верховна Рада України прийняла скандальний «ресурсний» Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (законопроект № 5600 від 02.06.2021).
Внаслідок цього Податковий кодекс зазнав істотних змін, які, в тому числі, торкнулися і адміністрування земельного податку.
Земельний податок не слід плутати з мінімальним податковим зобов’язанням, яке було запроваджено в кодекс і неабияк налякало землевласників.
Головне юридичне управління Верховної Ради писало у висновку до законопроекту № 5600, що проектом передбачається запровадження мінімального податкового зобов'язання, як зобов'язання не з реально отриманих доходів, а з поставленого доходу, тобто доходу, отримання якого передбачається внаслідок самого факту володіння платником податку певним майном. На думку юристів, зазначене суперечить принципам соціальної справедливості та нейтральності оподаткування, передбачених Податковим кодексом України.
Головним науково-експертним управлінням МПЗ розглядається як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, який фактично побудований на припущенні, що платники податків, які мають у власності або користуванні земельні ділянки, розглядаються апріорі, як такі, що ухиляються від сплати податків.
При встановленні МПЗ оподатковується не фактично отриманий, а умовно ймовірний дохід.
Інші фахівці стверджують, що це фактично мінімальний податок, і якщо сума сплачених податків менша, ніж МПЗ, то доведеться доплатити різницю.
Якби то не було, достоменно відомо, що мінімальне податкове зобов’язання доведеться сплачувати власникам земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів.
З іншого боку МПЗ вирівнює колосальну різницю в ставках земельного податку, яка має місце в різних регіонах України.
МПЗ доведеться сплачувати з 2023 року за підсумками роботи за 2022 рік.
Що змінюється для платників земельного податку
У порядку адміністрування земельного податку відбулися косметичні зміни, хоча в загальній картині безпосередньо земельного податку майже нічого не змінюється. Зберігаються принципи оподаткування, пільги та строки нарахування і сплати.
Категорії «земельного податку» і «плати за землю» відтепер об’єднуються загальним терміном «плата за землю».
Як відомо, плата за землю є складовою податку на майно, що належить до місцевих податків, які встановлюються місцевими радами.
Платниками плати за землю є:
- платники земельного податку:
власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;
- платники орендної плати — землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Ставка податку за земельні ділянки
Для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Коефіціент індексації буде розраховуватися Мінагрополітики щорічно на підставі індексу споживчих цін за попередній рік.
Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки,
для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки,
для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки,
а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).
Якщо нормативну грошову оцінку не проведено, ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташованих за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Тобто, ці ставки податку залишаються в тому розмірі, як і зараз. У цьому плані нічого не змінюється.
Як буде здійснюватися адміністрування земельного податку
Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня.
Контролюючі органи за місцем податкової адреси платників податку в 10-денний строк інформують контролюючі органи за місцезнаходженням відповідних земельних ділянок про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку.
Інформація про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) на підставі рішень органу місцевого самоврядування, прийнятих у попередньому році, надаються відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельних ділянок до 1 лютого поточного року.
Надання інформації контролюючим органам за місцезнаходженням земельних ділянок щодо виділених земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) на підставі рішень органу місцевого самоврядування з наданням копій таких документів:
- документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (паспорта громадянина);
- реєстраційного номера облікової картки платника податків;
- кадастрового плану земельної ділянки з проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
- сертифіката на право на земельну частку (пай) (за наявності).
Але у 2022 році інформація щодо рішень органу місцевого самоврядування, прийнятих до 1 січня 2022 року, про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), надається відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням таких земельних ділянок у строк до 1 липня 2022 року.
Нарахування фізичним особам сум земельного податку на підставі вищезазначених рішень проводиться контролюючими органами за місцезнаходженням земельної ділянки, які надсилають (вручають) платникові податкове повідомлення-рішення про внесення податку до 1 жовтня 2022 року. Земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Першим звітним (податковим) періодом для нарахування земельного податку за земельні ділянки державної та комунальної власності на підставі рішень органів місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), прийнятих до 1 січня 2022 року, вважається 2022 рік.
Нарахування фізичним особам сум земельного податку на підставі рішень, зазначених в абзаці першому цього пункту, завершується звітним (податковим) періодом, що передує строку, визначеному частиною четвертою статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» для оформлення права власності на земельну ділянку (з урахуванням положень частини шостої зазначеної статті)».
У разі внесення змін органами місцевого самоврядування до раніше прийнятих рішень органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) інформація про такі зміни надається відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельних ділянок протягом 30 календарних днів з дня їх внесення.
Така інформація надається в електронному вигляді.
Підстави для нарахування земельного податку дещо розширюються. Ними стануть:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем ДПС, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об’єкт оподаткування.
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку разом з детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Сплата земельного податку у разі переходу права власності
У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай), від одного власника - юридичної або фізичної особи - до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай), від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю).
Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:
розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку;
розміру ставки земельного податку;
нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить (проводять) протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає)/надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):
- земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення;
- земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, які перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.
Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.
Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.
