Заяву про ухвалення додаткового рішення представником адвокатом подано до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку. У заяві представник позивачки просив поновити пропущений строк через те, що суд апеляційної інстанції не дотримався розумних строків направлення повного тексту судового рішення, а отже, у позивачки були об`єктивні підстави неможливості звернутися у встановлений законом термін.
Верховний Суд в постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 750/16288/23 зазначив, що під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено.
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності.
У постанові Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 760/19995/21-ц вказано, що інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15 зазначено, що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ, свідчить, що апеляційний суд під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама собою вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Згідно з протоколом судового засідання представник - адвокат був присутній під час розгляду справи Харківським апеляційним судом, надавав суду пояснення, був обізнаний про перехід суду до стадії ухвалення рішення, однак відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання, на проголошення вступної та резолютивної частини постанови апеляційного суду сторони не з`явився.
Те, що адвокат, був обізнаний про перехід суду до стадії ухвалення рішення, має суттєве значення для правильного тлумачення частини восьмої статті 141 ЦПК України, та зобов`язувало заявника надати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу з дати ухвалення рішення, а не з моменту отримання рішення.
Встановивши, що представник позивачки не навів суду поважних причини пропуску процесуального строку, зокрема не зазначив про наявність обставин, які унеможливили або ускладнили можливість подання докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, а також не надав належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу.
Постанова ВС КЦС від 05 жовтня 2026 року у справі № 621/325/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/140309131
