Рішення ВП ВС у справі № 707/2235/21 від 14.10.2025 https://t1p.de/e9fa7
Скаржника засуджено за ч.1 ст.436-1 КК України за поширення символіки комуністичного тоталітарного режиму. Один з суддів виразив позицію про можливе порушення прав засудженого на свободу вираження поглядів.
ККС ВС не підтримав такої позиції та вказав, що український законодавець у ст.4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" передбачив велику кількість випадків, на які не поширюється заборона. Тобто держава встановила не абсолютну заборону на використання символіки тоталітарних режимів, а врахувала низку чинників, за наявності яких діяння не підпадають під означену заборону.
Як наслідок, у статті кримінального закону (ст.436-1 КК України) вказано, коли у діях особи немає складу злочину: «крім випадків, передбачених ч.ч.2,3 ст.4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки».
Наприклад, якщо у приватних колекціях є речі зі зображенням відповідної символіки комуністичного режиму, то такі діяння не тягнуть кримінальної відповідальності.
Тож законодавець встановив кримінально-карану заборону лише на діяння, які полягають у виготовленні, поширенні, а також публічному використанні символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, публічному виконанні гімнів.
Суд вважає, що таке обмеження відповідає ч.2 ст.10 Конвенції, оскільки не є абсолютним, є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, що особливо важливо в умовах агресивної війни, яка триває проти України.
Відтак, суд не вважає, що криміналізація дій, передбачених ст.436-1 КК України може розглядатися як порушення ст.10 Європейської Конвенції з прав людини, згідно з якою кожен має право на свободу вираження поглядів.
