На думку колегії суддів КГС ВС, практика ВС підтверджує наявність двох взаємовиключних підходів до тлумачення та застосування статті 638 ЦК України та статей 125, 126 ЗК України щодо договорів оренди землі, укладених після 01.01.2013, з аналогічними умовами про набрання ними чинності, а саме набрання чинності договором (обчислення строку його дії) з моменту державної реєстрації права оренди в Реєстрі чи з моменту укладення договору.
КГС ВС не погоджується з підходом КЦС ВС, що початок перебігу строку дії договору слід обчислювати з моменту реєстрації речового права оренди.
Адже поняття «державна реєстрація договору» та «державна реєстрація речового права» є різними, а на час законодавчо закріплених вимог щодо необхідності реєстрації договору оренди землі його чинність пов`язувалась з моментом реєстрації договору, про що свідчила стала практика ВСУ (згідно якої поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі).
При цьому було зауважено, що ВПВС у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 не вбачала підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові ВСУ від 13.06.2016 у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Погоджуючись з обґрунтованістю підстав ВПВС 30.01.2024 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/116888189 про прийняття справи № 902/1207/22 до свого розгляду.
