Правова позиція ЄСПЛ у справі «Q та R проти Словенії», заява № 19938/20 https://cutt.ly/5Gqt0Xx
Заявники скаржилися на те, що провадження, в рамках якого перший заявник вимагав дозволу на виховання онуків, які залишилися без батьківського піклування, було невиправдано тривалим і несправедливим, що порушує п.1 ст.6 Конвенції.
ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі обставин справи та з посиланням на такі критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів та те, що було поставлено на карту для заявника в суперечці/
Основні причини тривалості провадження стосуються , зокрема, заходів, пов’язаних із пандемією Covid-19.
Зрозуміло, криза Covid-19 могла мати негативний вплив на розгляд справ у національних судах. Однак Суд не переконаний, що в цій справі це може звільнити державу від її відповідальності за тривале провадження.
Зокрема, здається, що справу розглядали б у періоди обмежень, пов’язаних із Covid-19, якби вона була класифікована як термінова.
Суд вважає, що з огляду на обмежений характер контакту першої заявниці з дітьми, важливість того, що було поставлено на карту для першої заявниці, а саме її бажання піклуватися про своїх онуків після смерті дочки, вимагало особливої старанності з боку влади, особливо беручи до уваги аргумент першої заявниці щодо впливу часу на її стосунки з онуками.
З огляду на це та беручи до уваги, що була потрібна особлива ретельність з огляду на важливість предмету провадження, Суд приходить до висновку, що ця справа не була розглянута в розумний строк.
Відповідно, було порушення п.1 ст.6 Конвенції стосовно першого заявника.
