ВПВС в постанові від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110208958 нагадала, що за загальним правилом добросовісний набувач набуває право власності на рухоме майно, яке за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
Це правило застосовується і в разі, якщо рухоме майно було відчужене власником, який не має права його відчужувати, оскільки на рухоме майно накладений арешт.
Виходячи з загальних засад справедливості, добросовісності та розумності добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на рухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати.
Тому власники, заставодержателі та інші володільці прав на майно мають користуватися інструментарієм, який, з одного боку, дозволить добросовісним набувачам вчасно дізнатися про можливу наявність прав на майно інших осіб, а з іншого боку, дозволить правоволодільцям власними діями уникнути появи добросовісного набувача чи настання інших негативних наслідків розпорядження майном.
Саме на досягнення цих цілей спрямований Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»
Отже, необхідною умовою добросовісності набувача є відсутність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.
У цій справі суди не встановили, чи був зареєстрований арешт спірного майна.
Водночас ВПВС взяла до уваги, що на момент укладення додаткової угоди (щодо передання права власності) позивач знав про існування арешту (звернувся до суду з позовом про його зняття), а тому не є добросовісним набувачем, а відтак не набув права власності на нього.
