Суд повернув заяву, подану в порядку ст. 383 КАС України, через пропуск строку, встановленого ч. 4 цієї статті (10 днів з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа).
Було наголошено, що ч. 5 ст. 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі її невідповідності вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
Погоджуючись з пропуском строку звернення до суду ВПВС у постанові від 13.07.2023 у справі № 9901/988/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112516542 зауважила, що невиконання або несвоєчасне виконання постановленого на користь особи рішення суду є порушенням (обмеженням) права на справедливий суд.
Суд не повинен тлумачити приписи ч. 4 ст. 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду. Трактування правил цієї статті повинне перебувати в системному зв`язку з принципом обов`язковості судового рішення.
Водночас необхідно розуміти винятковість способу забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, що зумовлює неухильність дотримання строків подання заяви в порядку ст. 383 КАС України, особливо граничного (крайнього, кінцевого) терміну звернення.
Встановлення й дотримання цього строку зумовлено не тільки і не стільки діями, зокрема, органів та/чи осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, скільки передбаченими процесуальним законом додатковими особливими «спонуками», які можуть бути застосовані до суб`єкта владних повноважень для належного, повного та вчасного виконання судового рішення.
Також було враховано, що заявник подав заяву після закриття виконавчого провадження, тобто після видання відповідним правозастосовним суб`єктом відповідного правозастосовного документа, яким [по суті] визнається, що поведінка відповідача з виконання судового рішення вже не характеризується як протиправна.
