Визначення юрисдикції спорів за зверненням податкових органів про визнання недійсними правочинів за наявності вироку суду про відсутність господарської діяльності підприємства
Визнання судом оспорюваного правочину недійсним (ресцисорний позов) та застосування правових наслідків до нікчемного правочину
16 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 915/1619/23 (ЄДРСРУ № 127421097) та від 15 квітня 2025 року у справі № 910/7116/24 (ЄДРСРУ № 126683016) досліджував питання щодо визнання судом оспорюваного правочину недійсним (ресцисорний позов) та застосування правових наслідків до нікчемного правочину.
07 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 463/4067/17, провадження № 61-10084св24 (ЄДРСРУ № 127160120) досліджував питання щодо особливостей визнання правочину недійсним вчиненим під впливом обману.
Уст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Рішення ВП ВС у справі № 420/12471/22 від 08.05.2025 https://t1p.de/y04xi
При зверненні контролюючих органів з позовом про визнання оспорюваних правочинів недійсними, особливо враховуючи положення ст. 228 ЦК України, вони не є стороною оспорюваного правочину, не перебувають у цивільних правовідносинах зі сторонами договору та не є носіями власного «приватного» інтересу чи представниками приватного інтересу його сторін.
Податковий орган втручається в приватноправові відносини, що виникли на підставі договору, не з власного (приватного) інтересу, а виконуючи повноваження публічного контролю у сфері оподаткування.
Визнання правочину недійсним з підстав вчинення останнього із застосуванням фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи
18 лютого 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 522/23679/17, провадження № 61-12761св23 (ЄДРСРУ № 125227964) досліджував питання щодо визнання недійсним договору на підставі ст. 231 ЦК України, тобто правочину вчиненого із застосуванням до позивача фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи.
Особливості вчинення удаваного правочину для приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили
29 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 755/13068/23, провадження № 61-14540св24 (ЄДРСРУ № 124903920) досліджував питання щодо удаваності правочину (правочину, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину).
Верховний суд: оскарження електронних торгів проведених на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому було визнано недійсним
04 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 201/1538/22, провадження № 61-2523св23 (ЄДРСРУ № 123752060) досліджував питання щодо оскарження електронних торгів проведених на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому було визнано недійсним.
18 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 918/1043/21, провадження № 12-35гс23 (ЄДРСРУ № 121753942) досліджувала питання щодо узгодження викладених раніше висновків з механізмом двосторонньої реституції при застосування наслідків недійсності правочину.
За змістом ст. 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (п. 86 постанови ВПВС від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).
В пунктах 66-70 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 ВПВС вказала, що недійсний правочин породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю:
1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення;
