ВС наголосив, що у вирішенні спору (щодо невиплати працівникові премії, на яку він має право за умовами чи то контракту, чи то відповідного Положення) суд не може зобов`язувати відповідача усунути виявлені недоліки у його діяльності, а так само визнавати таку бездіяльність, зокрема протиправною, оскільки такий спосіб захисту у спірних правовідносинах не є дієвим, адже не в змозі відновити порушене право працівника.
У цьому разі, на його думку, буде ефективною (дієвою) вимога про стягнення з відповідача невиплаченої премії як частини трудової винагороди за працю.
Тому ВС просив відступити від висновків, викладених у постанові ВС від 15.06.2020 у справі № 623/3181/16-а , згідно яких вимоги про стягнення невиплаченої премії не є належним способом захисту (відновлення) порушеного права саме у розумінні КАС України (суд не може перебирати на себе функцію призначення та нарахування премії замість органу, на який покладено такі повноваження).
Відмовляючи у прийняті до розгляду справи № 760/1125/20-ц, ВПВС в ухвалі від 11.01.2023 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108456189 вказала на відмінність направленої справи (нарахування премії члену Наглядової ради АТ «Укрзалізниця») від наведеної вище, оскільки вона переглядається за правилами ЦПК України, а не КАС України.
Хоч правовідносини у цих двох справах є подібними в їх загальному розумінні (стягнення невиплаченої премії), проте мають істотні відмінності в силу специфіки займаних працівниками посад, нормативно-правового регулювання їх діяльності та вирішення трудових спорів між ними та їхніми роботодавцями.
