«Мобілізаційний план, який діє з моменту оголошення воєнного стану, ще не завершений, існують організаційні питання, які повинні перетворити паперову мішанину на цифровізований продукт», заявив в інтерв'ю ЛІГА.net міністр оборони Олексій Резніков. Отже, принципових змін тут не очікуємо: мобілізації підлягають ті військовослужбовці та військовозобов’язані особи, спеціальності яких, за рішенням Генштабу і командування ЗСУ, наразі потребує сектор безпеки й оборони України, оскільки необхідно поповнювати особовий склад для освоєння нової західної техніки, проведення ротації та створення резерву.
Зрозуміло, що не кожен із нас задля виконання свого конституційного обов’язку із захисту Вітчизни готовий легко проміняти домашній затишок на воєнний побут, проте будь-яка особа, яка отримала повістку, повинна у визначений у ній термін звернутися до вказаного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦК), можливо, лише для уточнення своїх особистих даних. Це стосується і тих осіб, які мають право на відстрочку або є непридатними до служби за станом здоров’я.
Відповідальність за порушення правил військового обліку
Взяттю на військовий облік військовозобов’язаних державними органами, підприємствами, установами та організаціями підлягають громадяни, придатні за станом здоров’я до проходження військової служби в мирний або воєнний час, які не досягли граничного віку перебування в запасі Збройних сил України (ЗСУ). Особливості проходження медичного обстеження військовозобов’язаними та резервістами під час мобілізації на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з МОЗ України.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі — Закон № 3543) посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов’язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Виділяють 4 види повісток, які вручають працівники ТЦК або уповноважені ними особи: для уточнення облікових даних; для проходження військово-лікарської комісії (визначає придатність до проходження військової служби); повістка-призов до ЗСУ; мобілізаційне розпорядження.
Тобто чоловіка, який отримав первинну повістку, поставлять на військовий облік (якщо він до того не перебував на ньому) або ж уточнять його особисті дані. Згодом може прийти повістка для проходження медичної комісії, і тільки після висновку про придатність до військової служби може прийти повістка про призов до ЗСУ.
Зрозуміло, що є чимала кількість «ухилянтів», які, отримавши повістку, не з’являються до ТЦК.
За неявку до військкомату (ТЦК) після отримання повістки, якщо на те немає поважних причин, які чітко визначені законом, передбачена адміністративна або кримінальна відповідальність залежно від таких ситуацій:
- якщо це вперше або вдруге — адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.
Якщо військовозобов’язаному вручили повістку для уточнення облікових даних або проходження медкомісії і він не з’явився до ТЦК, відповідно до ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення на нього чекає штраф розміром 1700–3400 грн. У разі, якщо людина отримала повістку вдруге протягом року та знову не з’явилася до військкомату, це карається штрафом у розмірі 3400–5100 грн;
за неявку до ТЦК після проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) при одержанні повістки-призову до ЗСУ чи мобілізаційного розпорядження — кримінальна відповідальність.
Так, відповідно до ст. 336 Кримінального кодексу України (далі — КК України) за ухилення від призову на службу в період воєнного часу передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3–5 років.
Злочин і кара
3 лютого 2023 р. Ковельський міськрайонний суд Волинської обл. ухвалив вирок у справі № 159/4067/22, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки чоловіку, визнаному придатним до військової служби, який, отримавши повістку про необхідність прибуття 02.09.2022 р. для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, не з’явився за викликом. Обвинувачений у своє виправдання пояснив, що оскільки він раніше був поранений у Соледарі і втратив усе нажите майно, вирішив не йти в армію — тому свідомо, знаючи про кримінальну відповідальність, вирішив ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації і не прибув на вказаний час та дату для проходження військової служби. У скоєному розкаювався та просив призначити покарання з випробуванням. Розглянувши справу, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання в мінімальному розмірі санкції ст. 336 КК України.
Такий саме строк, проте без відбування покарання у вигляді позбавлення волі, але з випробуванням 3 роки, було призначено 3 лютого Івано-Франківським міським судом чоловіку, який послався на свої релігійні переконання та вірування, а саме — вчення церкви євангельських християн-баптистів про те, що її прихожанин не може користуватися зброєю і брати участь у бойових діях (справа № 344/7022/22).
Ще м’якший вирок ухвалений 7 лютого 2023 р. у справі № 153/204/23 Ямпільським районним судом Вінницької обл. обвинуваченому, який «безпідставно пославшись на небажання проходити військову службу, умисно не прибув у вказаний у повістці час до місця призову за мобілізацією». Допитаний у судовому засіданні обвинувачений вину у скоєному визнав. Суду пояснив, що він «не хоче залишати сім’ю без батька та чоловіка в такий важкий час, хоче бути з рідними. Зазначив, що він не підготовлений до війни, не вміє цього робити. Вказав, що є люди, які вміють цим займатися і служити». Призначаючи йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, суд виходив із пом’якшувальних вину обставин і ухвалив звільнити чоловіка від відбування призначеного покарання, встановивши йому випробувальний термін 2 роки.
ЧАС ЗГАДАТИ ПРО бабусЮ
Законом визначений вичерпний перелік підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однією з яких є бронювання військовозобов’язаного. Але ми потрібні не тільки роботодавцю, але й членам сім’ї, якщо вони потребують нашого піклування, — відповідно до абзацу 12 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: особи, зайняті постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Тобто цитованою нормою гарантований соціальний захист осіб, які знаходяться у складних життєвих обставинах через свій похилий вік та порушення функцій організму, є невиліковно хворими, не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися та потребують постійного догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи.
Так, 01.02.2023 р. Красноградський районний суд Харківської обл. виніс рішення у справі № 626/109/23 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме — заявник просив встановити факт постійного догляду ним за своєю бабусею, яка через порушення функцій організму є невиліковно хворою, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, а також за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи — своїм онуком.
Інші особи, які могли б надавати їй такий догляд, відсутні. Заявник є військовозобов’язаним, знаходиться на військовому обліку у Красноградському районному ТЦК. Факт просить встановити з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону № 3543.
В обґрунтування заяви були надані висновок лікарсько-консультативної комісії № 674 від 08.12.2022 р. та договір довічного утримання від 3 січня 2023 р., за яким заявник має зобов’язання довічно утримувати члена своєї сім’ї, рідну бабусю, матеріально забезпечувати її харчуванням, одягом, доглядом і необхідною медичною допомогою, в тому числі в разі її смерті нести витрати на поховання. Враховуючи ці обставини та досліджені судом докази, суд задовольнив заяву, встановивши факт, який має юридичне значення, що дозволить заявнику отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543.
ПРОЙТИ ВИПРОБУВАННЯ
01 березня 2023 року Тячівський районний суд Закарпатської області ухвалив вирок військовозобов`язаному з середньою освітою, одруженому, який не працює, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, встановивши таке.
27 вересня 2022 року обвинувачений, будучи військовозобов`язаним, перебуваючи на території пункту постійного збору військовозобов`язаних пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) на предмет визначення ступеня придатності призовників до військової служби.
Згідно довідки ВЛК його визнано придатним до військової служби, за результатами якої підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
В подальшому він був призваний на військову службу, отримавши під особистий підпис повістку про обов`язок прибути о 09 год. 00 хв. 02 жовтня 2022 року для подальшого призову військовозобов`язаного під час загальної мобілізації.
Однак, військовозобов`язаний, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на зазначену в повістці дату та час для відправки у команду до військової частини без поважних на те причин не прибув.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні - ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, вину визнав, обіцяв більше не вчиняти кримінального правопорушення і зазначив, що на даний час тне збирається проходити військову службу, оскільки боїться.
Обираючи покарання обвинуваченому, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу винного, який характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та незважаючи на те, що нібито розкаюється у вчиненому, не бажає проходити військову службу за мобілізацією.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд не знайшов і дійшов висновку, що йому слід обрати покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладанням обов`язків - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного суд ухвалив визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання - 5 (п`ять) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, а саме - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Як свідчить наведений приклад, наші суди із розумінням ставляться до людей, які освідомлюють свою відповідальність перед законом за ухилення від призову і щиро зізнаються у причинах своїх вчинків.
