Позовну заяву ухвалою суду від 12.06.23 було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС, оскільки позивач не навів обґрунтованого розрахунку шкоди, про яку заявлено у позовних вимогах, та надав позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Позивач отримав ухвалу суду 22.062023, отже, десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви спливав 3.07.2023.
Однак суд першої інстанції, не дочекавшись закінчення строку на усунення недоліків позовної заяви, який сам і встановив, ухвалою від 21.06.2023 позовну заяву повернув позивачу.
Вказуючи на передчасність такого висновку про повернення позовної заяви, ВПВС у постанові від 31.08.2023 у справі № 990/114/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/113396904 також зауважила, що КАС не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Отже, стаття 160 КАС не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.
Однак суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
ЄСПЛ вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. Russia, № 26746/05, від 20.02.2014).
