Верховний Суд перекваліфікував дії водія із ч. 2 ст. 286-1 на ч. 2 ст. 286 КК.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2022 року особу визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК особу звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК. Стягнуто з нього на користь потерпілого матеріальну шкоду в розмірі 48 449,07 грн і моральну шкоду в розмірі 200 000 грн, а на користь держави - витрати на проведення експертиз у розмірі 1372,96 грн.
Дніпровський апеляційний суд 26 жовтня 2023 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного обвинуваченому покарання та ухвалив новий. Призначив особі покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року скасовано вирок Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 29 травня 2024 року скасував вирок місцевого суду та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2024 року особу визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК. Стягнуто з нього на користь потерпілого матеріальну шкоду в розмірі 48 449,07 грн і моральну шкоду в розмірі 200 000 грн, а на користь держави - витрати на проведення експертиз у розмірі 1372,96 грн.
Дніпровський апеляційний суд 05 листопада 2025 року скасував вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 286 КК і призначеного покарання та ухвалив новий, яким визнав особу винуватим за ч. 2 ст. 286-1 КК і призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Як установлено у вироку апеляційного суду від 05 листопада 2025 року, обвинувачений 29 липня 2021 року близько 19:20, керуючи технічно справним автомобілем «Audi 80», рухався на Амурському мосту, в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра, по зволожених трамвайних коліях попутного напрямку з боку пл. Старомостової в напрямку просп. Мануйлівського. У цей час по проїзній частині Амурського мосту в зустрічному напрямку рухався автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER.
У районі електроопори №139 на Амурському мосту, обвинувачений, проявляючи злочинну самовпевненість, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, за відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості руху і не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого транспортного засобу і безпечно керувати ним, не впорався з керуванням та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення автомобілів «AUDI 80» і «MERCEDES-BENZ SPRINTER» передніми частинами.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав численні тілесні ушкодження, які належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
На думку захисника, апеляційний суд, повторно переглядаючи кримінальне провадження, дійшов необґрунтованого висновку про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані сп`яніння.
Ухвалюючи вирок, суд посилався на п. 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України і МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у редакції, що діяла на момент проведення дослідження, однак цей пункт не підлягає застосуванню, оскільки регулює порядок проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою спеціальних технічних засобів, а не дослідження зразків крові на вміст алкоголю. Крім того, всупереч згаданій Інструкції не дотримано порядку відібрання зразків крові у особи для подальшого дослідження.
Так, у матеріалахсправи наявна довідка про те, що до приймального відділення міської лікарні №6 був доставлений обвиунвачений з попереднім діагнозом «політравма». На звороті вказаної довідки зазначено, що забрано аналіз крові, про що складено акт № 318.Далі відібраний зразок був направлений для лабораторного дослідження. Водночас у матеріалах кримінального провадження відсутній акт івисновок щодо встановлення стану алкогольного сп`яніння, а наявна лише довідка про виявлення в крові алкоголю 0,25 проміле. Також матеріали не містять даних, яким чином ємність із відібраним зразком крові була доставлена для дослідження.
Крім того, апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги фактичні дані висновку судово-медичної експертизи від 05 вересня 2024 року № 308,згідно з яким відповідно до методичних рекомендацій «Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем» (Київ, 2004) у разі наявності алкоголю в крові менше ніж 0,4 ‰ цей результат відноситься до практично відсутнього сп`яніння або є похибкою методу (газохроматографічного).
Таким чином, захисник вважає, що виявлений у обвинуваченого результат дослідження крові у кількості 0,25 ‰ не підлягає судово-медичній оцінці за ступенем алкогольного сп`яніння.
До того ж матеріали кримінального провадження не містять технічнихпаспортіві сертифікатів на хроматограф Хром-5, за допомогою якого здійснено дослідження зразків крові у обвинуваченого . Тобто на думку захисту, у матеріалах кримінального провадження не має доказів перебування особи під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння.
Верховний Суд вважає, що належними та допустимими доказами не спростовано доводів сторони захисту про те, що обвинувачений не перебував у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, а тому не порушував в цій частині правил дорожнього руху.
На обґрунтування того, що обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд послався на довідку КП «Обласний медичний психіатричний центр з лікування залежностей зі стаціонаром» ДОР від 18 серпня 2021 року про виявлення за допомогою хроматографічного методу в зразках його крові алкоголю 0,25 ‰ і на те, що з моменту вчинення ДТП і до моменту відібрання зразків крові минув значний проміжок часу і весь цей час в організмі особи проходила детоксикація, а отже на момент ДТП концентрація алкоголю в крові була значно вищою, ніж на момент відбору. Також суд врахував показання потерпілого та свідка, які повідомили, що в машині обвинуваченого були пляшки з-під пива з рідиною, що в сукупності свідчить (хоч і опосередковано) про вживання алкоголю обвинуваченим перед ДТП.
При цьому переконливо не спростовано позиції сторони захисту, з якою погоджувався суд першої інстанції, про те, що самі лише фактичні дані довідки КП «Обласний медичний психіатричний центр з лікування залежностей зі стаціонаром» ДОР від 18 серпня 2021 року про виявлення за допомогою хроматографічного методу в крові обвинуваченого алкоголю 0,25‰ не можуть беззаперечно вказувати на перебування особи в стані алкогольного сп`яніння, оскільки отриманий за допомогою хроматографічного методу результат допускає варіативність дійсного вмісту алкоголю, тобто має похибку.
На думку колегії суддів, позиція апеляційного суду щодо перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння ґрунтується на припущеннях, адже, з одного боку, суд вказує на те, що єдиним нормативним актом для встановлення стану алкогольного сп`яніння є Інструкція, а з іншого - бере до уваги результати довідки про виявлення в крові обвинуваченого алкоголю 0,25 ‰ та робить висновок, що з моменту вчинення ДТП і до моменту відібрання в нього зразків крові минув значний проміжок часу і весь цей час в організмі проходила детоксикація, а отже на момент ДТП концентрація алкоголю в крові була значно вища, ніж на момент відбору.
Будь-яких інших об`єктивних доказів, які би свідчили про перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння під час ДТП, матеріали кримінального провадження не містять.
В той же час місцевий суд взяв до уваги фактичні дані висновку судово-медичної експертизи від 05 вересня 2004 № 308 про те, що виявлений у крові обвинуваченого алкоголь у кількості 0,25 ‰ не підлягає судово-медичній оцінці по ступеню алкогольного сп`яніння, оскільки проводилося дослідження лише крові, без аналізу сечі. Відповідно до медичних рекомендацій при наявності алкоголю в крові менше 0,4 ‰, даний результат відноситься до практично відсутнього сп`яніння або є похибкою методу (газохроматографічного). Достовірно встановити, яка стадія резорбції чи елімінації алкоголю була у обвинуваченого на момент відбору біологічного матеріалу не можливо. Проведення розрахунку щодо ступеню алкогольного сп`яніння на час дорожньо-транспортної пригоди, можливо лише у тих випадках, коли у суб`єкта мало місце стадія елімінації та виявлена концентрація алкоголю, яка підлягає судово-медичній оцінці по ступеню алкогольного сп`яніння.
Також місцевий суд врахував показання судово-медичного експерта та члена комісії експертів, які підтвердили здійснені ними висновки, що були зроблені на підставі методичних рекомендацій «Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем», Київ, 2004.
З урахуванням вказаних обставин та приписів ч. 4 ст. 17 КПК про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, колегія суддів дійшла висновку про перекваліфікацію дій обвинуваченого із ч. 2 ст. 286-1 на ч. 2 ст. 286 КК і кваліфікує їх як порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Верховний Суд дійшов висновку про необхідність призначення особі покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Постанова ККС ВС від 06.05.2026 у справі № 199/6704/21.
