ВС вважає за необхідне відступити від висновків ВСУ шляхом уточнення положення про преклюзивність строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, неможливості його поновлення, зупинення чи переривання, а саме просить зазначити, що якщо кредитор позичальника реалізував своє право предявити вимогу до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється (сплив строку), немає правових підстав для висновку, що порука припинилася у звязку зі спливом строку предявлення вимоги до поручителя у разі, якщо раніше предявлений позов був повернутий позивачеві з процесуальних підстав, які не впливають на зміст матеріально-правової вимоги позивача (кредитора) до відповідача (поручителя).
Також, на думку ВС, є необхідність у відступленні від висновків ВСУ, відповідно до яких перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, тоді перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.
Погоджуючись з обгрунтованістю мотивів ВПВС постановила 01.02.2023 ухвалу про прийняття до розгляду справи № 2-1268/11 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108766688 .
