Рішення ВС у справі № 460/1141/21 від 13.04.2023 https://cutt.ly/35OWFMe
Засуджений до довічного позбавлення волі оскаржив до суду дії адміністрації виправної колонії щодо встановлення постійного відеоспостереження за ним у камері під час відбування кримінального покарання. На думку Позивача, зазначені дії є порушенням його права на приватне життя, гарантованого ст.8 Конвенції та ст.ст.32,63 Конституції України.
КАС ВС відхилив зазначені вимоги Позивача з огляду на наступне.
Встановлення камер є одним із видів обмежень права на приватне життя і передбачене чинним кримінально-виконавчим законодавством України.
Відеонагляд засуджених має обмеження, встановлені у п.8 Порядку №2025/5. Вказані обмеження свідчать про відсутність постійного, тотального відеонагляду за засудженими. При цьому, здійснення відеоспостереження засуджених є необхідним засобом для інтересів громадської безпеки, попередження злочинів та для захисту здоров'я і прав інших осіб. Відключення відеокамер може призвести до ухиляння засуджених від виконання розпорядку та унеможливить фіксацію правопорушень з боку засуджених, а в разі скоєння ними злочину - документування їх дій.
Відеокамери, які встановлені у камері утримання Позивача виведені лише на пост в приміщенні дільниці, де він утримується, контроль здійснює лише один співробітник чоловічої статі без можливості копіювання чи передачі даних, туалет та кімната для вмивання відгороджена в окреме приміщення стіною суцільного заповнення, де відсутні відеокамери.
Отже, відеонагляд, який цілодобово ведеться в багатомісних приміщеннях камерного типу сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, виправною колонією здійснюється згідно із вимогами чинного законодавства України і є заходом безпеки працівників виправної установи та ув'язнених.