Практична порада: офіційна реакція держави щодо довічних вироків — без адвоката і «десяти томів».
5 листів у різні органи = офіційна реакція держави протягом 72 годин. Шаблони нижче.
Відкриваємо реєстр звернень щодо довічних: скільки і куди вже надіслано — лише службові адреси та дати.
Мета — публічна видимість і строки відповіді, щоб кожен міг повторити.
Шаблони 5 листів — у пості нижче.
Тема довічного ув’язнення в Україні залишається майже невисвітленою: значна частина вироків була ухвалена ще у 1990-х за радянським КК, а наслідки цієї спадщини відчутні досі. Ідеться не лише про долі конкретних людей, а й про системні дефекти пенітенціарної моделі, які роками консервувалися як «норма». Суспільство часто сприймає проблему як віддалену, другорядну — доки не стикається з нею особисто.
Голосіївський районний суд міста Києва засудив до довічного позбавлення волі чоловіка, який з лютого 2018 року по січень 2024 року вбив 11 людей, а також скоїв замах на вбивство.
Обвинувачений – громадянин Узбекистану без постійного місця проживання, позбавив життя 3 жінок та 8 чоловіків, ще одну жертву намагався вбити, втім не зміг довести задумане до кінця.
За матеріалами СБУ та Закарпатської облпрокуратури довічне позбавлення волі отримав депутат Керецьківської сільської ради на Закарпатті, який вчинив теракт у будівлі держустанови - 15 грудня 2023 року він підірвав у сесійній залі сільради три бойові осколкові гранати РГД-5 та Ф-1.
Українське законодавство не передбачало можливості застосування умовно-дострокового звільнення до засуджених до довічного позбавлення волі, проте апеляційний суд продублював у своїй постанові таке покарання, призначене вироком суду іноземної держави.
Рішенням ЄСПЛ від 10.11.2022 у справі «Купінський проти України», яке набуло статусу остаточного 10.02.2023 було констатовано порушення прав за статтями 3, 7 Конвенції.
Рішення ВС у справі № 460/1141/21 від 13.04.2023 https://cutt.ly/35OWFMe
Засуджений до довічного позбавлення волі оскаржив до суду дії адміністрації виправної колонії щодо встановлення постійного відеоспостереження за ним у камері під час відбування кримінального покарання. На думку Позивача, зазначені дії є порушенням його права на приватне життя, гарантованого ст.8 Конвенції та ст.ст.32,63 Конституції України.
