Рішення ВС у справі № 522/18372/19 від 16.11.2022 https://cutt.ly/z0aYZlm
Дружина наймача житла звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право на реєстрацію місця проживання у квартирі без отримання згоди власника житла, наймача та членів його сім'ї.
Задовольняючи вказані вище вимоги Позивачки, суди виходили з того, що вона вселилась у спірну квартиру як член сім'ї наймача тому має право користуватися спірною квартирою. В свою чергу право на проживання особи у жилому приміщенні автоматично породжує право на реєстрацію в ньому.
КЦС ВС не погодився з такими висновками судів з огляду на наступне.
Тлумачення ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить, що реєстрація місця проживання особи є адміністративним актом, який ґрунтується на волевиявленні особи, яка бажає бути зареєстрована в певному житлі та документах, які підтверджують право на проживання в такому житлі.
При цьому 02.03.2016 постановою Кабінету Міністрів України №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання, якими передбачено механізм здійснення реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлено форми необхідних для цього документів.
Отже, вирішення питання про реєстрацію місця проживання особи відноситься до компетенції відповідного органу реєстрації та суд не є органом, який здійснює реєстрацію місця проживання фізичних осіб.
Відтак, у задоволенні вимог Позивачки про визнання за нею права на реєстрацію місця проживання слід відмовити.
