Рішенням Р-кого районного суду міста Києва від 07.09.1995 був розірваний шлюб між чоловіком та жінкою.
До 01 січня 2001 року діяла «Інструкція про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні», затверджена наказом Міністерства юстиції УРСР від 29.12.1984р. N 22/5.
Згідно п.75-76-77 Розділу V Інструкції, реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться за заявою подружжя або одного з них по пред'явленні копії рішення суду про розірвання шлюбу, що набрало законної сили, а також квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита; шлюб припиняється з часу реєстрації розлучення в книзі записів актів про розірвання шлюбу, тобто датою припинення шлюбу є не дата постановлення рішення суду про розірвання шлюбу, а дата реєстрації розлучення в органі реєстрації актів громадянського стану хоча б одним з подружжя; реєстрація розірвання шлюбу може провадитись незалежно від строку, що минув після постановлення судом рішення про розірвання шлюбу.
Однак жоден з експодружжя, після ухвалення рішення, не звернувся до органів РАЦС з рішенням суду та заявою про реєстрацію розлучення. Роз’їхались, контакти припинились, ніхто так у подальшому й не одружувався.
У 2005 році чоловік купив квартиру, згодом – у 2024 році захотів її продати, але нотаріус попросив згоду дружини на відчуження спільної сумісної власності, оскільки чоловік придбав квартиру перебуваючи у шлюбі, ба більше - до цього часу перебував у шлюбі.
Після візиту до нотаря чоловік звернувся до РАЦС і у листопаді 2024 року зареєстрував розірвання шлюбу та отримав Свідоцтво про розірвання шлюбу.
Таким чином чоловік прожив у шлюбі зайві 30 років, і тепер має проблему з відчуженням майна, набутого за ці 30 років «під час шлюбу» з ексдружиною, про яку на сьогодні нічого не відомо.
