Об`єднана палата ККС ВС не знайшла суперечності в практиці Верховного Суду, тож ніщо не заважає застосувати підхід зі справи № 556/1381/18, за яким такі дії та рішення сторони обвинувачення не мають правового значення.
Ухвала об’єднаної палати ККС ВС у справі № 761/15604/17 від 26 жовтня 2026 року.
Вироком Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року трьох осіб засуджено за ч. 4 ст. 368 КК (одного з них - як пособника) до покарання у виді позбавлення волі на строки від 9 до 10 років з конфіскацією всього майна.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2025 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Колегія суддів Другої судової палати ККС ВС ухвалою від 10 вересня 2026 року передала провадження на розгляд об`єднаної палати, бо вважала за необхідне відступити від висновків у справах № 127/19705/20, № 461/966/20 та № 953/3842/22.
На думку колегії, в цих постановах суди дійшли висновку про те, що прийняття рішень прокурором під час відпустки не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Колегія погодилася з іншою позицією, викладеною в постанові від 26 травня 2020 року (справа № 556/1381/18). Вчинені під час відпустки дії та ухвалені рішення є такими, що прийняті поза межами наданих законом стороні обвинувачення повноважень, а тому жодного правового значення не мають.
Вони не можуть тягнути за собою будь-яких наслідків, незалежно від того чи проводилися в цей період слідчі (розшукові) дії чи збиралися докази. У цьому випадку має місце істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання про передачу провадження, об`єднана палата ККС ВС зазначила наступне.
З постанови у справі № 127/19705/20 вбачається, що прокурори, про відпустки яких ішлося, взагалі не здійснювали жодних процесуальних дій, за наслідками яких були б отримані певні докази та покладені в основу обвинувального вироку.
У постановах у справах № 461/966/20 та № 953/3842/22 констатовано, що визначення групи слідчих чи групи прокурорів під час перебування у відпустці є порушенням.
Проте ці порушення не були визнані такими, що вплинули на хід досудового розслідування, вони не мали наслідком визнання недопустимими зібраних доказів, і це не вплинуло на можливість реалізації стороною захисту своїх прав та інтересів.
Таким чином, у жодній із указаних трьох постанов не міститься висновок про те, що прийняття рішень прокурором у кримінальному провадженні під час відпустки не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Отже, ніщо не суперечить позиції в постанові від 26 травня 2020 року (справа № 556/1381/18) і не перешкоджає колегії суддів застосувати аналогічний підхід у цій справі.
Крім того, у цій справі постанову про продовження строку досудового розслідування виніс заступник Генерального прокурора України - керівник САП, а в інших справах оскаржувались постанови прокурорів нижчого рівня, що також свідчить про відсутність подібності.
Правильність застосування судами трудового законодавства не впливає на обсяг повноважень прокурора, які визначаються КПК та оцінюються судами в межах конкретного кримінального провадження.
Ухвала колегії суддів не містить передбачених ч. 2 ст. 434-1 КПК підстав для передачі провадження на розгляд об’єднаної палати, а тому кримінальне провадження повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати ККС ВС для прийняття рішення по суті.
Ну що ж, з нетерпінням чекаємо постанови суддів Другої судової палати ККС ВС у цій справі і правового висновку щодо прийняття процесуальних рішень прокурором під час відпустки.
