Аналіз судової практики свідчить про те, що ВС у складі КАС загалом притримується позиції про те, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елемента (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у п. 4 ч. 8 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію».
Водночас із таким підходом ВС у складі колегії суддів КГС не погодився, оскільки він не відповідає розумінню предмета спору, вказуючи на іншу судову практику, сформовану КГС.
Зокрема, виходячи зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію», у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України немає повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно. Це виключає необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
Отже, спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, наприклад про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, належать до спорів щодо нерухомого майна. Наявність такого спору унеможливлює розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо такого нерухомого майна.
Погоджуючись з обґрунтованістю наведених мотивів ВПВС 10.01.2024 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/116446141 про прийняття до свого розгляду справи № 916/4093/21.
