Верховний суд: випадок коли сторони в договорі встановлюють певний обов`язок, але не визначають строк його виконання
02 лютого 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/2424/24 (ЄДРСРУ № 133719485) досліджував питання щодо визначення строку виконання зобов’язання, якщо він не встановлений у договорі.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов`язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов`язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред`явлення кредитором йому вимоги. Ця норма застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов`язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника.
Подібний правовий висновок викладено у пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 (провадження № 12- 45гс23) (пункт 91 постанови).
Отже, коли сторони в договорі встановлюють певний обов`язок, але не визначають строк його виконання, то у такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника, а останній має її виконати у семиденний строк від дня пред`явлення кредитором йому вимоги.










