Прокурор у позовній заяві стверджував, що відсутня містобудівна чи інша передбачена законом документація, яка би встановлювала межі сіл. Тому сільська рада під час прийняття оскарженого рішення перевищила її повноваження щодо розпорядження землями, які розташовані за межами населеного пункту і перебували у державній власності.
ВПВС у постанові від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406156 погодилась з аргументами прокурора про відсутність документів, які би закріплювали межі села (визначених у законодавстві, чинному на час ухвалення рішення ради, так і тих, які могли бути передбачені для встановлення меж села у минулому).
Водночас ВПВС не знайшла підстав для відступу від висновку ВС, викладеного у постанові від 3.03.2020 у справі № 367/6388/16-а, про те, що якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному ЗК України, суди мають враховувати фактичні межі, а те, що компетентні органи не реалізували повноваження з установлення меж, не означає фактичну відсутність таких меж.
Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний.
