Прокурор просив визнати недійсним рішення сільської ради та витребувати спірні земельні ділянки у двох фізичних осіб-відповідачів.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував, що оскільки рішення сільської ради стало підставою для набуття у власність й оформлення за первинною набувачкою речових прав на земельні ділянки, то це рішення вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому його не можна визнати недійсним.
ВПВС у постанові від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406156 погодилась з відмовою у задоволенні зазначеної вимоги, але не тому, що рішення сільської ради вичерпало його дію, а тому, що за наявності вимоги про витребування спірних земельних ділянок інші вимоги не є належними й ефективними.
Якщо спірними земельними ділянками заволоділи інші, ніж їхній власник, особи, то вимога про витребування цих ділянок відповідає належному способу захисту права власника.
Оскільки для витребування земельних ділянок не потрібно оскаржувати будь-які рішення органів влади, державні акти на право власності на земельні ділянки, державну реєстрацію права власності на них тощо, не має юридичного значення аргумент про те, що відповіді державні акти та державна реєстрація права власності є дійсними, бо прокурор їх не оскаржив.
Належними відповідачами за таким позовом є особи, за якими зареєстроване право власності на відповідні ділянки, які можуть бути позбавлені володіння внаслідок задоволення зазначеної вимоги.
Проміжна набувачка та сільська рада за вимогами про витребування спірних земельних ділянок є неналежними відповідачами.
Крім того, ГУ Держгеокадастру за законом не мало повноважень щодо розпорядження присадибними ділянками, а лише земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності (ч. 4 ст. 122 ЗК України). Тому держава в особі цього органу не має права на захист за вимогою про витребування у первинної набувачки присадибної ділянки.
