Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження рішення ВРП про звільнення його з посади, зважаючи на сплив значного проміжку часу (якщо вести його відлік від дати винесення рішення ВРП про припинення дисциплінарного провадження (06.02.2024), а з позовом до суду звернувся 14.01.2025).
Переглядаючи справу № 990/14/25 ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/127424217 від 15.05.2025 зауважила, що у проблемних питаннях застосування інституту строків в адміністративному процесі не можна оминати увагою не менш важливі, змістовно-логічні, глибокі юридичні аспекти правильного розуміння та застосування правил цього інституту права.
Йдеться про ті з них, в юридичній площині яких відбувається визначення:
- моменту настання події, з якої має починатися відлік процесуального строку оскарження її протиправності;
- правничої ситуації, яка би дозволяла уяснити, чи знав той, чиє право порушене, або мав би знати (дізнатися) про ухвалення, зокрема, певного рішення, яке спонукає до активних дій, до поведінки, націленої на своєчасний вибір форми та способу виправлення й усунення шкідливої дії цього рішення, але свідомо нічого не робить або сподівається на виправлення помилки тим, хто її допустив;
- умов, за яких мають чинитися вольові дії, спрямовані на реалізацію права на оскарження дій, бездіяльності чи рішення того, хто діями, бездіяльністю чи певним рішенням порушив права, свободи чи зачепив інтереси того, хто про це стверджує, а також відбуватися своєчасне звернення за захистом порушеного права.
В даному випадку суддя не змирився з рішенням про його звільнення і впродовж доволі тривалого проміжку часу добивається визнання його протиправним і скасування його. Від дати ухвалення оскарженого рішення (29.05.2018) і до дня ухвалення рішення про припинення дисциплінарного провадження (06.02.2024), а потім від цієї дати до 14.01.2025 з використанням різних форм звернення - від прямого оскарження до суду і до подання численних заяв про звільнення з посади судді за його заявами про відставку, суддя давав приводи для поновлення його права на відставку.
Позивач мав справедливі правомірні сподівання на те, що ВРП рано чи пізно дотримається власних внутрішніх правил та процедур і виправить свою помилку щодо рішення про підстави звільнення судді з посади.
За наслідками такої діяльності ВРП настає певна подія чи створюються певні документи, з настанням / утворення якої / яких не можна безсумнівно стверджувати, що почався відлік звернення за захистом порушеного права чи інтересу.
Видається зрозумілим і незаперечним, що після закінчення строку, визначеного законом для звернення до суду про оскарження за формою акта, не зникає вимога права щодо видання такого акта. Ця вимога припиняється (зникає, закінчується або після видання відповідного рішення, вчинення відповідної дії, або відмови судді від свого наміру бути звільненим на підставі заяви про відставку, або настання інших юридично значимих факторів).
Велика Палата визнала хибним висновок ВС про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
