Вироком районного суду було затверджено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 75 КК особу було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
Ухвалою апеляційного суду було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на такий вирок районного суду.
У касаційній скарзі прокурор вимагав скасувати і вирок районного суду, і ухвалу апеляційного суду
ВПВС у постанові від 29.03.2023 у справі № 947/10464/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110428154 зауважила, що визначена законом послідовність оскарження вироку суду першої інстанції не допускає перегляду у касаційному порядку вироку суду першої інстанції, який не було переглянуто в апеляційному порядку (ч. 1 ст. 424 КПК).
Врахувуючи положення п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 424 КПК ВПВС дійшла висновку, що вирок районного суду не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.
