ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/125162571 від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 зауважила, що державна реєстрація не є різновидом форми правочину у її класичному розумінні.
Водночас державна реєстрація договору оренди землі на рівні з його формою є одним із тих елементів, які обов`язково мають бути дотримані сторонами правочину при внесенні змін до нього.
Отже, оскільки договір оренди землі відповідно до закону підлягав укладенню в письмовій формі з обов`язковим проведенням його державної реєстрації, то й додаткова угода, якою вносились зміни до істотних умов такого договору, теж мала бути укладена в письмовій формі й підлягала державній реєстрації.
Відповідно зміни (зокрема, щодо ціни) не можуть набрати чинності для сторін у разі їх прийняття без дотримання тієї процедури, яка законом передбачена для первісної редакції договору оренди землі.
Окрім того, чинний на момент підписання сторонами додаткової угоди Порядок передбачав обов`язкову державну реєстрацію таких змін.
Підсумовуючи викладене, ВПВС констатувала, що додаткова угода до договору оренди землі, підписана сторонами до 01.01.2013, набирає чинності для сторін договору не раніше здійснення її державної реєстрації, якщо сторони в тексті додаткової угоди не пов`язуватимуть момент набрання її чинності з подією, яка настане пізніше.
Оскільки сторони не подали додаткову угоду для її державної реєстрації - умова договору про зміну ставки орендної плати не розпочала свою зобов`язальну дію.
