Відмовляючи у прийнятті справи № 569/22011/18 до свого розгляду ВПВС в ухвалі https://reyestr.court.gov.ua/Review/119583722 від 05.06.2024 вказала на свою сталу правову позицію, згідно якої фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.
При цьому було враховано, зокрема, інтереси боржників у можливості повернути кредитний борг тій особі, яка за законом має право надавати фінансові послуги та відповідає визначеним у ньому вимогам.
ВПВС не вважала, що захищаючи свої права та інтереси боржники зловживали правами.
Наведена вище правова позиція підтверджена і у постанові ВПВС від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19, в якій зазначено, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальними договорами на користь фізичної особи є можливим лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.
За рік, який майже пройшов з часу формування наведених висновків, суспільний контекст не змінився, не відбулось змін (які мають ознаки зворотної дії в часі)в законодавстві, що давало б вагомі підстави для зміни сформованого висновку, будь-які вади правозастосування, які би зумовлювали потребу відступити від сформульованого висновку - відсутні.
