Іпотека є забезпеченням виконання зобов`язання та як додаткове зобов`язання поділяє долю основного зобов`язання, яке забезпечує.
Обов`язки іпотекодавця, коли він є третьою особою в основному правовідношенні, мають виключно майновий характер, а не особистий. З цього слідує, що спадкоємці такого іпотекодавця успадковують не борг, а лише обтяження, яке слідує за цим майном.
Спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Норми статей 1281, 1282 ЦК України [як щодо необхідності пред`явлення кредитором вимоги у визначений строк, так і щодо порядку виконання спадкоємцями зобов`язання] не поширюються на правовідносини, які виникають у зв`язку з переходом у порядку спадкування майна, яке майновий поручитель передав в іпотеку задля забезпечення виконання зобов`язань третьою особою [відмінною від особи іпотекодавця].
Зважаючи на вищезазначене справи ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/128876523 від 25.06.2025 у справі № 761/382/21 визнала безпідставними твердження позивачки про припинення іпотеки через пропуск визначеного ст. 1281 ЦК України шестимісячного строку, констатуючи дотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку згідно зі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та відповідно й про законність набуття ним права власності на спірне майно.
