Оскільки у спірних відносинах припинення публічної служби позивача відбулось не на підставі наказу, а на підставі Постанови ВРУ, щодо якої нормами спеціального закону передбачено особливий порядок її прийняття та доведення до відома усіх зацікавлених осіб шляхом її офіційного оприлюднення у конкретно визначених офіційних друкованих виданнях, й обов`язку вручення її копії закон не встановлює, то ВПВС у постанові від 26.10.2023 у справі № 990/139/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114726968 констатувала, що днем, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, є день офіційного оприлюднення оскаржуваної ним Постанови.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Доводи, що строк звернення до суду із цим позовом повинен обчислюватися з дня вручення позивачу копії оскаржуваної Постанови ВРУ було визнано хибними.
Застосування положень статей 47 та 233 КЗпП у спорах щодо припинення публічної служби може мати місце у випадках, коли за законом звільнення з такої служби здійснюється на підставі наказу роботодавця, який не підлягає офіційному публічному оприлюдненню, опублікуванню у відповідних засобах масової інформації тощо та, відповідно, не може бути доведений до відома працівника (особи, яка проходить публічну службу) в інший спосіб, окрім як шляхом ознайомлення з цим наказом, вручення його копії у встановленому законом порядку.
У такому випадку працівник може дізнатись про своє звільнення та про мотиви прийняття відповідного рішення лише після ознайомлення зі змістом такого акта та, відповідно, після цього матиме змогу підготувати аргументовану заяву (скаргу) щодо захисту своїх трудових прав передбачених законом гарантій.
