судовий збір

ВПВС в постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зазначила, що передбачені ч. 2 ст. 132 КАС відсилання до норм Закону № 3674-VI стосуються лише щодо звільнення від сплати судового збору. Це означає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.

Судовий збір в Україні є обов'язковим платежем, який сплачується до державного бюджету при поданні позовних заяв, скарг, а також при зверненні за іншими юридичними послугами в судових органах. Розмір судового збору визначається згідно з законодавством і залежить від типу судової справи та вартості предмета позову. Сплата судового збору є однією з передумов доступу до судової системи, що встановлено з метою забезпечення відповідального підходу до судового розгляду та оптимізації роботи судових інстанцій.

Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного господарського суду ВС щодо застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», яка встановлює перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

ВП ВС зазаначила, що положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані за загальним правилом як до позивача, так і до відповідача – фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою.

Заявник апеляційної скарги судового збору не сплатив, натомість просив звільнити від сплати цього платежу як споживача послуг влади згідно з правовою позицією ВПВС, викладеною у постанові від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду висловилась щодо  звільнення відповідача фізичної особи від сплати судового збору

29 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 906/308/20, провадження № 12-58гс23 (ЄДРСРУ № 115598835) досліджувала питання щодо  застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» до фізичних осіб – відповідачів.

З 1 січня 2024 року відповідно до Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» ставки судового збору змінюються.

Законом України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено.

Водночас апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з тієї підстави, що положення п. 1 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» поширюються виключно на позивачів - фізичних осіб.

Згідно п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до ст. 537 КПК України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Позивач звернувся до ВС з вимогами про визнання неправомірною бездіяльність Президента України, ВРУ, ВРП стосовно нерозгляду його 3 заяв та стягнення завданої такою бездіяльністю моральної шкоди, реальний розмір якої можливо встановити лише у разі проведення експертизи, яка повинна робитися за рішенням суду.

(Аналогічну правову позицію щодо обчислення моральної шкоди висловлено в постанові ВПВС від 24.02.2021 у справі № 9901/313/20).

Розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги на рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду був сплачений у розмірі, визначеному в ухвалі КГС ВС про залишення касаційної скарги прокурора без руху, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 235, ч. 2 ст. 292 ГПК України набрала законної сили негайно після її підписання.