судовий збір

КСУ визнав неконституційними приписи закону про судовий збір щодо сплати судового збору у виконавчому провадженні при поданні апеляційної і касаційної скарги.

Зазначеними приписами Закону встановлено обов’язок стягувача у виконавчому провадженні сплачувати судовий збір за подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця за зверненням з апеляційною чи касаційною скаргою на ухвалу судді, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця.

Рішення ВП ВС у справі № 990/263/23 від 22.02.2024 https://cutt.ly/Aw899ewb

У апеляційній скарзі АТ наголошувало, що не може виконати обов'язок зі сплати судового збору у силу об`єктивної перешкоди, оскільки проведення платежів від імені осіб, до яких застосовано санкції, неможливо відповідно до вимог чинного законодавства.

Головною метою держави при створенні інституту приватних виконавців було підвищення рівня фактичного виконання рішень суду і інших органів. На думку авторів цієї реформи та державного регулятора однієї матеріальної мотивації приватного виконавця для цього достатньо.

На практиці кожен приватний виконавець стикається з купою проблемних питань, неврегульованих законодавством, які є перешкодою у примусовому виконанні. Однією з проблем є судовий збір.

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Рішення ВП ВС у справі № 990/310/23 від 15.01.2024 https://cutt.ly/Tw3W7U8k

КАС ВС відмовив у відкритті провадження за позовом фізичної особи до ВРУ та депутатських фракцій щодо порушення прав споживачів публічних послуг.

Існує проблема з поверненням сплаченого приватним виконавцем судового збору. Одним і тим же Дніпропетровським апеляційним судом в аналогічних справах, задовольняючи мої скарги, приймаються протилежно різні рішення з цього питання.

ВПВС в постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зазначила, що передбачені ч. 2 ст. 132 КАС відсилання до норм Закону № 3674-VI стосуються лише щодо звільнення від сплати судового збору. Це означає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.

Судовий збір в Україні є обов'язковим платежем, який сплачується до державного бюджету при поданні позовних заяв, скарг, а також при зверненні за іншими юридичними послугами в судових органах. Розмір судового збору визначається згідно з законодавством і залежить від типу судової справи та вартості предмета позову. Сплата судового збору є однією з передумов доступу до судової системи, що встановлено з метою забезпечення відповідального підходу до судового розгляду та оптимізації роботи судових інстанцій.

Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного господарського суду ВС щодо застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», яка встановлює перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

ВП ВС зазаначила, що положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані за загальним правилом як до позивача, так і до відповідача – фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою.

Заявник апеляційної скарги судового збору не сплатив, натомість просив звільнити від сплати цього платежу як споживача послуг влади згідно з правовою позицією ВПВС, викладеною у постанові від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц.