Постанова Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі № 641/5079/20 у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/122253191
Особа звернулася до суду із позовом про визнання договору іпотеки квартири недійсним.
Свої позовні вимоги, особа обгрунтовувала тим, що договір купівлі продажу, на підставі якого відповідач іпотекодавець отримав у власність квартиру, з приводу якої був укладений договір іпотеки визнаний судом недійсним, то відповідно повинен бути визнаний недійсним і договір іпотеки, оскільки іпотекодавець, відповідач у справі, не мав повноважень на розпорядження спірною квартирою та на укладення будь-яких договорів щодо цього майна.
Рішенням суду першої та апеляційної інстанції, задоволено позовні вимоги щодо визнання договору іпотеки квартири недійсним.
Відповідачем у справі подана касаційна скарга. Верховний суд залишив рішення першої та другої інстанції в силі, зокрема зазначивши наступне:
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору іпотеки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що оскільки договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 квітня 2018 року, який рішенням суду у справі № 641/3332/18 визнано недійсним, є оспорюваним правочином, та відповідно він є недійсним з моменту його вчинення, тобто з 04 квітня 2018 року, тому на момент укладення оспорюваного договору іпотеки від 06 квітня 2018 року іпотекодавець ОСОБА_3 не мав повноважень на розпорядження спірною квартирою та на укладення будь-яких договорів щодо цього майна.
Разом з тим Верховний Суд звертає увагу на те, що вкрай наближені дати укладення договору купівлі-продажу (04 квітня 2018 року), договору позики (06 квітня 2018 року) та оспорюваного договору іпотеки (06 квітня 2018 року) мали б породити у середнього розумного та обачного іпотекодержателя здорові сумніви щодо поведінки іподекодавця та його намірів, що у сукупності із іншими встановленими у справі обставинами, характеризує іпотекодержателя ОСОБА_2 як недобросовісного та є додатковим аргументом для визнання недійсним оспорюваного договору іпотеки.
