Рішення ВС у справі № 930/2820/24 від 02.04.2026 https://t1p.de/960vw
Захисник у касаційній скарзі вказує, що конфіскація у власність держави соняшника, який фактично належить обвинуваченому, неправомірна, вирощений засудженим урожай не має ознак речового доказу й не підпадає під критерії, визначені в ст.ст. 59, 961 КК України.
ККС ВС не погодився з доводами скаржника з огляду на таке.
Питання про їх долю суд вирішує за правилами ст.100 КПК України, якою передбачено, що гроші, цінності та інше майно, одержані фізичною або юридичною особою внаслідок учинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються (п.6 ч.9 цієї норми).
Злочинні дії полягали в незаконному використанні для вирощування соняшників земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності. Зібраний на такій ділянці урожай підтверджує обставини, котрі належать до предмета доказування за ст.91 КПК України.
Згідно зі ст.59 КК України конфіскація майна як додатковий вид покарання полягає в примусовому безоплатному вилученні майна, яке є власністю засудженого. Загальні підстави набуття права власності визначено в ст.328 ЦК України, одержання майна внаслідок учинення кримінального правопорушення до них не належить.
Таким чином, визнання зерна, зібраного внаслідок незаконного використання земельної ділянки, речовим доказом не суперечить положенням ст.98 КПК України, а конфіскація урожаю в дохід держави як майна, одержаного внаслідок учинення злочину, є правомірною, узгоджується з приписами п.6 ч.9 ст.100 вказаного Кодексу.
