Приватна компанія звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 30.04.2020 № 162/2020 «Про забезпечення самопредставництва Президента України та створених ним допоміжних органів і служб у судах України» в частині, що стосується самопредставництва.
На думку позивача, на підставі цього Указу у судовому процесі від імені Президента України діяла особа, яка не мала би вчиняти дій від його імені. Зазначає, що це призвело до того, що суд приймав від такої особи процесуальні документи, відсутність яких могла би бути підставою для задоволення позову.
ВС відмовив у відкриття провадження, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини, а відтак між позивачем та відповідачем відсутній публічно-правовий спір. Адже, в результаті видання оскарженого Указу внутрішньо-організаційні відносини виникли між Президентом України та працівниками Головного управління представництва інтересів Президента України в судах Директорату з питань правової політики Офісу Президента України.
ВПВС в постанові від 17.11.2022 у справі № 990/118/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107586121 погодилася з таким обгрунтуванням ВС, зважаючи на відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між виданням оскарженого в частині Указу Президента України і порушеними правами, як їх ідентифікує (сприймає) позивач.
На переконання ВПВС, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті ч. 3 ст. 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічні висновки ВПВС виклала в постанові від 29.09.2022 у справі №990/117/22.
