В постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-176цс12 сформульовано висновок про те, що за відсутності укладеного основного договору та за відповідних фактичних обставин тієї справи сплачені кошти є авансом та підлягають поверненню.
Разом із тим, на думку колегії суддів КЦС, поширення такого підходу на всі правовідносини, що виникають із попередніх договорів, незалежно від змісту конкретних домовленостей сторін, є надмірно узагальненим та не враховує принципів цивільного законодавства, насамперед свободи договору та диспозитивності.
ВПВС в ухвалі https://reyestr.court.gov.ua/Review/138502322 від 22.07.2026 у справі № 372/173/22 зазначила, що у справі № 6-176цс12 Верховний Суд України сформулював висновок про те, що внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі основного договору.
У випадку не укладення основного договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, передані в рахунок оплати за основним договором грошові кошти є відповідно до ст. 570 ЦК України не завдатком, а авансом і підлягають поверненню особі, яка їх сплатила.
Оскільки КЦС, зазначаючи про необхідність відступу від висновку ВСУ шляхом його конкретизації, не вказав, у чому полягають істотні вади такої правової позиції, ВПВС відмовила у прийнятті справи до свого розгляду.
