Правова позиція ЄСПЛ у справі «CHAYKOVSKYY v. UKRAINE» від 09.10.2025, заява № 48879/19 https://t1p.de/68m05
Заявник, якого було засуджено до довічного позбавлення волі за створення організованого злочинного угрупування, скаржився на те, що Верховний Суд не оцінив, який вплив мало використання неналежним чином отриманих доказів, що призвели до засудження будь-якого зі співпідсудних, на інших підсудних та справу загалом.
За результатами розгляду цієї скарги, ЄСПЛ зазначив, що визнання доказів допустимими у справі одного обвинуваченого та відхилення їх як недопустимих у справі іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні з тими ж основними обставинами вимагало б від національного суду надання детальних причин та вагомого обґрунтування.
Суд зауважив, що у цій справі Верховний Суд лише послався на принцип «індивідуалізації кримінальної відповідальності». Це, очевидно, стосувалося встановленого принципу кримінального права, згідно з яким суд, який виносить вирок особі, засудженій за злочин, повинен враховувати обставини кожного обвинуваченого (такі як тяжкість злочину та будь-які обтяжуючі та пом'якшувальні обставини тощо), а також індивідуальні обставини відповідної особи. Однак Верховний Суд не пояснив, як цей принцип застосовується до допущення доказів, чому неправомірний характер доказів, про які йде мова, не впливає на справедливість засудження заявника, або чи дозволяє національне законодавство розглядати докази так, як це було у цій справі.
