Виправдувальний вирок за ч. 2 ст. 332 КК України, який засилений Верховним Судом.
13 травня 2025 року ККС ВС залишив без змін виправдувальний вирок за ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України у справі № 161/14551/22.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2023 року особу визнано невинуватою та виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінальних правопорушень.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Органом досудового розслідування особа обвинувачувалася у тому, що вона як директор ТОВ «Річ Пелетс ЮА», основним видом діяльності якого є діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, з метою незаконного бронювання військовозобов`язаних водіїв для виїзду за кордон для забезпечення вивозу із митної території України за кордон товарів ТОВ «Річ Пелетс ЮА» та їх подальшої реалізації, без будь-якого наміру забезпечити ввезення на територію України з-за кордону гуманітарної допомоги, видала завідомо неправдиві офіційні документи для незаконного перетину державного кордону України військовозобов`язаними громадянами України в період дії воєнного стану на території України, з проханням про забезпечення перетину державного кордону вантажними транспортними засобами під керуванням 26 військовозобов`язаних водіїв для перевезення гуманітарних вантажів з гарантією повернення вказаних водіїв в Україну, які були скеровані на електронну пошту обласної військової адміністрації (далі - ОВА).
На підставі вказаних листів начальником ОВА видані накази про бронювання військовозобов`язаних водіїв та надання останнім відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний час строком на 14 днів, які слугували підставою для безперешкодного перетину вказаними водіями державного кордону України в пункті пропуску «Ягодин» і виїзду за межі України. На територію України названі військовозобов`язані водії станом на 03 жовтня 2022 року не повернулися.
В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що факт складання обвинуваченою листів та їх направлення до ОВА про бронювання військовозобов`язаних водіїв, у тому числі 26 осіб, які зазначені у обвинувальному акті, з метою виїзду цих осіб за межі України, а також факт зазначення у цих листах відомостей, що бронювання та виїзд за межі України вказаних водіїв здійснюється з метою перевезення гуманітарних вантажів з гарантією повернення вказаних водіїв в Україну, ніким із учасників кримінального провадження не оспорювалися.
Сторона обвинувачення стверджувала про те, що виправдана усвідомлювала, що не здійснює діяльності із ввезення в Україну гуманітарних вантажів та не зможе гарантувати повернення військовозобов`язаних водіїв в Україну, які не є працівниками її товариства, а, отже, вона внесла завідомо неправдиві відомості до листів про бронювання цих водіїв, що стало підставою для їхнього бронювання та усунення перешкод для перетину цими водіями державного кордону і неповернення їх в Україну.
Суди попередніх інстанцій не погодилися із твердженнями прокурора про те, що у цьому провадженні обвинувачена чітко усвідомлювала вищезазначені факти.
Суди першої та апеляційної інстанцій використали, поряд із іншими доказами, показання:
- виправданої , яка в судах попередніх інстанцій розповіла про те, що вона як керівник ТОВ «Річ Пелетс ЮА» складала та надсилала до ОВА листи про бронювання військовозобов`язаних водіїв для їхнього виїзду за межі України з метою перевезення гуманітарних вантажів та зобов`язувалася забезпечити їхнє повернення в Україну, на підставі гарантійних листів іноземних логістичних компаній «Бралекс» (Польща) та «ТВГ» (Литва), які запевнили її, що займаються перевезенням гуманітарних вантажів, у тому числі й до України, та зобов`язуються забезпечити повернення водіїв в Україну, а тому, на її переконання, зазначені в листах відомості не суперечили положенням п. 7 Постанови, в якому не було вказано про необхідність ввезення гуманітарних вантажів саме в Україну, а також не було вказано про конкретний строк, протягом якого особа повинна повернутися в Україну;
- свідка брокера щодо обставин його співпраці із виправдоною, який підтвердив факт здійснення перевезення гуманітарних вантажів компаніями «Бралекс» та «ТВГ», у тому числі й в Україну, надіслання виправднай зразка листа для бронювання водіїв із роз`ясненням останній, що фірма, водії якої будуть бронюватися, повинна здійснювати перевезення гуманітарних вантажів, а також підтвердив факт надіслання ним заповнених виправданою листів до ОВА, і додатково наголосив, що саме таким чином замитнювалися та вивозилися вантажі й інших суб`єктів господарювання;
- свідка головного спеціаліста департаменту ОВА, яка надала показання про те, що до повноважень департаменту, в якому вона працювала, входило робота щодо бронювання військовозобов`язаних, яка полягала в розробленні таблиць, до яких вносили всіх водіїв, та підготовка проектів наказів про бронювання, які підписувалися головою та надсилалися лише в прикордонну службу, після чого водіїв вносили в систему «Шлях». Такі накази не доводилися до відома ані водії, ані ініціаторів бронювання, ініціатори (заявники) мали право бронювати водіїв на підставі п. 7 Постанови з метою перевезення гуманітарної допомоги, та із зобов`язанням заявника повернути заброньованих водіїв в Україну, однак в листах не вказувалося те, що перевезення гуманітарних вантажів мало були саме на територію України, і не було такого обов`язку перед заявниками;
- свідка директора компанії «Бралекс», який повідомив, що на початку війни діяли обмеження для виїзду військовозобов`язаних водіїв з території України і підставою їх бронювання відповідно до п. 7 Постанови було перевезення гуманітарних вантажів, а тому автомобілі їхньої компанії вивозили з України продукцію ТОВ «Пелетс ЮА» та завозили в Україну гуманітарну допомогу. Водночас бронювання водіїв для виїзду за кордон здійснювали власники товарів, у тому числі й директор ТОВ «Пелетс ЮА» виправдана, оскільки це могли робити лише резиденти. Наголосив, що накази про бронювання з ОВА йому не надходили, водіям їхньої компанії вони до відома не доводилися, про терміни перебування водіїв за кордоном ніхто нічого не повідомляв;
- свідків водіїв компанії «ТВГ», які кожен окремо розповіли суду щодо обставин та подій, про які їм відомо та повністю підтвердили обставини, вказані виправданою, зокрема про те, що вони особисто з виправданою знайомі не були, мети незаконного виїзду за кордон не переслідували і у разі повідомлення про необхідність їхнього повернення в Україну через 14 днів, виконали б цю вимогу. Додатково зазначили що компанія, працівниками якої вони є, дійсно займається перевезенням гуманітарних вантажів, у тому числі й в Україну.
Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що показання ообвинуваченої та свідків узгоджуються між собою та не підтверджують факт внесення виправданою недостовірних відомостей до листів про бронювання військовозобов`язаних водіїв для виїзду за кордон України, які в подальшому стали підставами для бронювання цих водіїв та їхнього виїзду за межі України, а також спростовують твердження сторони обвинувачення про протилежне.
В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що зміст показань свідків у вироку місцевого суду викладено в тому обсязі, який необхідний для встановлення усіх обставин справи, що підтверджується дослідженими звукозаписами судових засідань, в яких були допитані ці особи.
Підстави стверджувати, що показання цих осіб були оцінені судами попередніх інстанцій вибірково та/або неповно, як про це зазначає у касаційній скарзі прокурор, у Суду відсутні.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, вищевказані показання виправданої та свідків узгоджуються з іншими письмовими доказами, зокрема відомостями, що зафіксовані в листах директорів компаній «Бралекс» та «ТВГ», які зверталися із комерційними пропозиціями до ТОВ «Пелетс ЮА», які полягали в тому, що ці компанії здійснюють перевезення гуманітарних вантажів між країнами Європи та з країн ЄС до України і їм потрібні партнери для співробітництва та здійснення постійних і стабільних завантажень і перевезень товарів із України до країн Європи, з метою часткової компенсації витрат на паливо. Також у названих листах логістичні компанії гарантували повернення заброньованих водіїв в Україну. Сторона обвинувачення мала процесуальні можливості довести, що вказані листи містять ознаки підробки, однак такого не зробила, а лише заявила про сумніви щодо їх автентичності.
Також доказів на підтвердження того, що компанії «Бралекс» та «ТВГ», водіїв яких бронювала виправдана, не займалися перевезенням гуманітарних вантажів як між державами Європи, так і з держав ЄС до України, сторона обвинувачення не надала.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що ніхто, крім Адміністрації Державної прикордонної служби, не отримував копій наказів ОВА про бронювання і нікому, в тому числі й ініціатору бронювання ( виправданій), логістичним компаніям («Бралекс» та «ТВГ»), в яких працювали заброньовані водії, або безпосередньо самим водіям не доводилося до відома граничні строки перебування заброньованих осіб за кордоном.
Твердження прокурора про те, що ТОВ «Пелетс ЮА» не здійснювала діяльності із перевезення гуманітарних вантажів, що, на його думку, свідчить про внесення виправданою недостовірних відомостей до листів, адресованих у ОВА, про бронювання водії, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що бронюванню на підставі листів виправданої підлягали водії компаній перевізників, які здійснювали перевезення гуманітарних вантажів як між державами Європи, так і з держав ЄС до України, а виправдана і не стверджувала про те, що буде мати місце вивезення гуманітарних вантажів з України.
У контексті наведеного, аналізуючи вищевказане та матеріали кримінального провадження, колегія суддів погоджується із висновками місцевого та апеляційного судів щодо недоведення винуватості обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК, а саме у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України та у видачі завідомо неправдивих офіційних документів.
