ВПВС у постанові від 06.07.2023 у справі № 9901/194/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112939035 відзначила, що один і той самий орган (ВРП) дійшов суперечливих та взаємовиключних висновків щодо поведінки судді та впливу цієї поведінки на авторитет судової влади України. Так, з одного боку ВРП у одному рішенні визнала, що поведінка судді не має наслідком підрив авторитету правосуддя, а у другому рішенні виснувала, що ця ж поведінка може негативно вплинути на той самий авторитет правосуддя.
Більше того, ВРП у другому рішенні фактично зробила висновок, який ставить під сумнів можливість перебування на посаді судді будь-якої інстанції. У той же час дисциплінарним органом ВРП взагалі відмовлено у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
На переконання ВПВС, ВРП повинна була мотивувати свою незгоду із рішенням своєї ж Першої Дисциплінарної палати та вказати на ті процедурні механізми, які б дозволили це рішення ігнорувати чи не враховувати.
Також було враховано, що під час розгляду рекомендації ВККС про призначення кандидата на посаду судді, ВРП на своєму засіданні не обговорила відомості, які поклала в основу відмови внести подання про призначення на таку посаду, не дала можливості кандидату на посаду судді висловити пояснення з приводу обставин, які, як сама визнала, можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади, не намагалася почути позицію претендента, хоча процедура добору і засади функціонування судової влади зобов`язували до цього.
Усі ці обставини у сукупності були визнані достатніми для визнання рішення ВРП протиправним, не вдаючись до оцінки інших аргументів апеляційної скарги.
