Органом досудового розслідування особа обвинувачувалася в тому, що вона 01 серпня 2017 року у місті Луцьку за невстановлених слідством обставин, будучи фізичною особою-підприємцем, уклала з ТОВ «Липинський» договір про надання послуг, відповідно до якого ТОВ «Липинський» доручає, а фізична особа-підприємець приймає на себе обов`язок по наданню послуг з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями.
Відповідно до умов договору розмір винагороди фізичної особи-підприємця становить 5 % від загальної вартості укладених договорів купівлі-продажу майнових прав. Зазначені грошові кошти ТОВ «Липинський» зобов`язується сплатити фізичній особі-підприємцю на вказаний у договорі рахунок або іншим не забороненим законом способом протягом 3 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих за договором послуг.
З метою створення видимості виконання умов вищезазначеного договору ФОП у невстановлену досудовим розслідуванням дату у місті Луцьку за невстановлених слідством обставин умисно вчинила підроблення офіційного документу, який видається громадянином-підприємцем і який надає права, з метою його використання іншою особою - товариством з обмеженою відповідальністю «Липинський», а саме акту надання ФОП послуг ТОВ «Липинський» № 1 від 31.08.2017, вказавши в ньому серед виконаних робіт укладені договори купівлі-продажу майнових прав № 52 від 07.08.2017, № 53 від 11.08.2017, № 55 від 18.08.2017, № 56 від 18.08.2017 на загальну суму 253 235 грн, а також те, що він складений 31.08.2017 у місті Луцьку Волинської області, завіривши вказаний акт надання послуг власним підписом.
Однак фактично ФОП послуги з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, які в подальшому уклали договора купівлі-продажу майнових прав, не надавались, оскільки покупці, самостійно, без участі ФОП дізнались про будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями й обвинувачений жодним чином не вплинула на прийняття ними рішення щодо придбання житлових приміщень у вказаному багатоквартирному будинку.
Крім того, фактично акт надання ФОП послуг ТОВ «Липинський» № 1 від 31.08.2017 (місце складання - місто Луцьк Волинської області) фізичною особою-підприємцем 31.08.2017 не складався, адже відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, обвинувачена в період з 27.08.2017 по 11.09.2017 перебувала за межами України.
Усвідомлюючи, що акт надання послуг № 1 від 31.08.2017 містить вищезазначені неправдиві відомості, обвинувачена підписала його з метою використання вказаного документу в частині надання їй права на отримання від ТОВ «Липинський» грошових коштів у якості винагороди за надані послуги й надання ТОВ «Липинський» права на безпідставне формування валових витрат з податку на прибуток, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 196 від 12.08.2019.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на створення видимості виконання умов договору про надання послуг від 01 серпня 2017 року, укладеного між ТОВ «Липинський» та ФОП , в період з 30.09.2017 по 31.07.2018 у місті Луцьку за невстановлених слідством обставин обвинувачена умисно, повторно вчинила підроблення офіційних документів, внесла неправдиві відомості до актів № 2, 3, 7, 8, 9, 10, 12 надання ФОП послуг ТОВ «Липинський», вказавши в них серед виконаних робіт укладенні договори купівлі-продажу майнових прав.
Також обвинувачена внесла неправдиві відомості до рахунків № 3 від 30.09.2017, № 6 від 31.10.2017, № 8 від 30.11.2017, № 10 від 31.12.2017, № 12 від 31.01.2018, № 14 від 28.02.2018, № 21 від 31.07.2018 на оплату ТОВ «Липинський» наданих ФОП послуг.
Усвідомлюючи, що акти надання послуг та рахунки містять неправдиві відомості, ФОП підписала їх з метою використання вказаних документів в частині надання їй права на отримання від ТОВ «Липинський» грошових коштів в якості винагороди за надані послуги та надання ТОВ «Липинський» права на безпідставне формування валових витрат з податку на прибуток, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 196 від 12.08.2019.
Однак, в ході досудового розслідування встановлено, що ФОП послуги з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями , які в подальшому уклали договори купівлі-продажу майнових прав, не надавались.
Окрім того ФОП, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на створення видимості виконання умов договору про надання послуг від 01 серпня 2017 року, укладеного між ТОВ «Липинський» та ФОП , в період з 30.09.2017 по 31.07.2018 у місті Луцьку за невстановлених слідством обставин, з метою надання їй права на отримання від ТОВ «Липинський» грошових коштів в якості винагороди за надання передбачених договором про надання послуг від 01.08.2017 послуг з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. С. Стрільців, 2В у с. Липини Луцького району й відповідно надання ТОВ «Липинський» права на безпідставне формування валових витрат з податку на прибуток, шляхом подання завідомо підроблених документів на ТОВ «Липинський» вчинила використання завідомо підроблених документів, а саме:
- актів № 1 від 31.08.2017, № 2 від 30.09.2017, № 3 від 31.10.2017, № 7 від 30.11.2017, № 8 від 31.12.2017, № 9 від 31.01.2018, № 10 від 28.02.2018, № 12 від 31.07.2018 та рахунків на оплату ТОВ «Липинський» наданих фізичною особою-підприємцем послуг № 1 від 31.08.2017, № 3 від 30.09.2017, № 6 від 31.10.2017, № 8 від 30.11.2017, № 10 від 31.12.2017, № 12 від 31.01.2018, № 14 від 28.02.2018, № 21 від 31.07.2018.
Спочатку вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2022 року обвинувачену було визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року вирок було залишено без зміни.
Однак постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року було скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
В подальшому ухвалою Волинського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2022 року було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
За результатами нового судового розгляду вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2025 року обвинувачену знову визнано невинуватою у пред`явлених їй обвинуваченнях за ч.1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України й на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України виправдано, оскільки не доведено, що вчинені кримінальні правопорушення, в яких обвинувачувалася особа.
Виправдовуючи особу, суд зазначив, що сукупність зібраних доказів, наданих стороною обвинувачення, дозволило суду зробити висновок про те, що такі докази не містять сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б доводили вчинення кримінальних правопорушень.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року вирок залишено без зміни.
ККС ВС переглядаючи вказну ухвалу зазначив наступне.
При перевірці матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції була достатньо повно надана оцінка показанням обвинуваченої, яка зазначала про те, що 01 серпня 2017 року між нею як фізичною особою підприємцем і ТОВ «Липинський» був укладений ексклюзивний договір про надання послуг з продажу квартир й далі додаткова угода до нього.
На виконання умов основного договору, вона користувалась засобами масової інформації, розміщувала рекламу у соціальних мережах, рекламних майданчиках, бордах тощо. В кінці місяця на підставі виконаного обсягу робіт складався відповідний акт наданих послуг. Рішення щодо всіх покупців приймались особисто нею, а не працівниками центру продажу, яких вона також консультувала по усіх клієнтах. Акти вона підписувала та погоджувала із директором товариства. Уся інформація, що була внесена у документи, відповідала дійсності, що виключає факт їх підробки.
Повідомлені нею відомості знайшли своє підтвердження і у показаннях свідків (директора ТОВ «Липинський»), а також (головного бухгалтера товариства), які безпосередньо суду зазначали, що укладений 01 серпня 2017 року між сторонами ексклюзивний догорів був реальним, підписаний від імені товариства директором та обвинуваченою, як і всі акти наданих послуг.
У подальшому між ними також була укладена додаткова угода. Відповідно до умов договору останньою вчинялися активні дії, спрямовані на його виконання, пов`язані із продажом житла, зокрема розроблялась реклама, залучались покупці, з ними проводилися перемовини тощо. На підставі виконаного обсягу робіт після складання відповідних актів бухгалтерією здійснювалось нарахування коштів.
Зазначені свідки підтвердили належне виконання обвинуваченою взятих на себе договірних зобов`язань, ствердили про відсутність будь-яких претензій до неї в аспекті виконаної роботи, водночас підтвердивши законність усіх нарахованих та виплачених їй коштів.
Також судом першої інстанції була достатньо повно надана оцінка показанням свідків, які були покупцями об`єктів нерухомості в ТОВ «Липинський».
Фактично усі вони підтвердили, що бачили обвинувачену у центрі продажу квартир, яка консультувала їх, показувала об`єкти нерухомості, супроводжувала укладення договорів до моменту їх державної реєстрації, вчиняла інші дії, пов`язані з наданням послуг, відповідно до умов укладеного договору.
Тому доводи касаційної скарги прокурора про те, що були взяті до уваги лише показання обвинуваченої та директора й головного бухгалтера ТОВ «Липинський», які є зацікавленими особами, є безпідставними.
Також судом першої інстанції було досліджено письмові докази, у тому числі договір про надання послуг від 01 серпня 2017 року, укладений між ТОВ «Липинський» в особі директора (замовник) та ФОП (виконавець).
При цьому апеляційний суд дав належну оцінку факту відсутності оригіналу додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг від 01.08.2017, укладеної 07.08.2017 між ТОВ «Липинський» та ФОП , і вказав, що сам факт відсутності вищезазначеної угоди у папках вилученої у товариства документації є очевидно недостатнім для того, щоб піддавати її дійсність сумніву, відповідно як і надання її копії, а не оригіналу, за умови, що факт укладення такої угоди без будь-яких застережень підтверджується і визнається його сторонами.
Письмові докази містять наявність усіх обов`язкових реквізитів, що дають змогу ідентифікувати сутність виниклих між ФОР і ТОВ «Липинський» господарських відносин та свідчать, на думку місцевого суду, про їх реальний характер.
Окрім того, апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання прокурора про проведення технічної експертизи документів.
Як убачається з матеріалів провадження, прокурор подав клопотання про проведення технічної експертизи документів за експертною спеціальністю 2.4 «Дослідження давнини виготовлення документів», проведення якої необхідно було доручити експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Своє клопотання прокурор мотивував тим, що виникають обґрунтовані сумніви щодо реальних дат створення документів, а саме актів та рахунків щодо наданих послуг у відносинах між ФОП і ТОВ "Липинський", та сумніви щодо укладення й законність походження додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг від 01.08.2017, що потребує проведення експертної перевірки з питань давності виготовлення вказаного документа. Неможливість проведення такої експертизи раніше обґрунтовано тим, що лише з 14.03.2023 ДНДЕКЦ МВС України розпочав проведення такого роду експертиз.
Однак, місцевий суд ухвалою від 03 червня 2025 року відмовив у задоволенні цього клопотання, вказавши, що прокурором не наведено підстав, передбачених ст.242 КПК України, для призначення експертизи у кримінальному провадженні й про неможливість її проведення під час досудового розслідування. Інших підстав, визначених чинним кримінальним процесуальним законом, зокрема положеннями ст. 332 КПК України, для призначення вищевказаної експертизи за ініціативою суду, також не встановлено.
При цьому в судовому засіданні було встановлено, що твердження прокурора про неможливість виконання технічної експертизи документів за експертною спеціальністю 2.4 «Дослідження давнини виготовлення документів» до серпня 2023 року є необґрунтованим, оскільки неможливість виконання такої експертизи однією установою не виключає того, що така експертиза могла виконувалась іншими експертними установами. Більше того, згідно з відповіддю на адвокатський запит Київська незалежна судово-експертна установа мала можливість на виконання експертизи абсолютного віку документів з 2006 року
Окрім того, як вказав суд, скерувавши обвинувальний акт щодо обвинуваченої до суду, сторона обвинувачення тим самим визнала зібраний нею обсяг доказів належним та достатнім для доведення її винуватості у пред`явленому їй обвинуваченні перед судом.
Колегія суддів в цілому погоджується з такою позицією судів нижчих інстанції, вбачаючи, що достатньої потреби для проведення такої експертизи не було, зокрема і з огляду на зміст висунутого особі обвинувачення за ст. 358 КК України у підробленні документів та використанні завідомо підроблених документів. Адже додаткова угода № 1 до договору про надання послуг від 01.08.2017 не виступала за змістом висунутого особі обвинувачення предметом вчинення нею інкримінованого їй кримінального правопорушення.
При цьому за змістом висунутого обвинувачення лише один акт виконаних робіт інкримінувався особі як підроблений з огляду в тому числі саме на дату його створення у період, коли вона перебувала за кордоном (акт надання послуг № 1 від 31.08.2017 та рахунок № 1), що було окремо проаналізовано апеляційним судом.
З цього питання апеляційний суд підставно вказав, що згідно з внесеними до акту надання послуг № 1 виправлень, що затверджені підписом директора ТОВ «Липинський» та скріплені печаткою, зазначена у ньому дата «31 серпня 2017 року» (день, у який обвинувачена перебувала за межами країни) є технічною помилкою, а правильною датою визнано 25 серпня 2017 року.
Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з позицією місцевого суду про можливість врахування висновків (рішень) судів адміністративної і господарської юрисдикції у справах, пов`язаних із укладенням господарських договорів між ФОП і ТОВ «Липинський».
Зазначене всупереч доводам касаційної скарги прокурора не може становити порушення вимог КПК України, який не містить заборони щодо можливості дослідження судом у якості доказів певних документів, в тому числі й судових рішень, які можуть бути оцінені як докази на загальних підставах.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції вмотивовано спростував доводи апеляційної скарги прокурора, й ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення; фактів неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила.
Постанова ККС ВС у справі № 161/1839/20 від 16 вересня 2026 року.
