Рівень шуму від сусідів і позитивні зобовʼязання Держави за статтею 8 Європейської конвенції з прав людини.
03 серпня 2026 року Європейський Суд з прав людини опублікував комунікацію у справі Людмила Євгенівна Логвінова проти України.
Справа стосується незручностей, яких заявниця зазнавала з 2014 року у своїй квартирі, спричинених роботою пекарні, що знаходилася неподалік.
У вересні 2014 року в сусідній квартирі до заявниці, почала працювати пекарня, що створювала вібрацію та шум у квартирі заявниці, особливо у спальні, що заважало їй спати. Вона виявила, що в кімнаті поруч із її спальнею використовують великі холодильні установки. Вона звернулася зі скаргою до різних органів влади.
У грудні 2015 року Запорізька міська рада провела перевірку приміщення. Вона не розглядала питання шуму та вібрації, але виявила інші порушення законодавства. 25 січня 2016 року міська рада повідомила заявницю, що не має повноважень розглядати її скаргу.
У 2016 році Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції провів перевірку приміщення. Було виявлено, що воно використовувалося для зберігання продуктів харчування, незважаючи на те, що його було зареєстровано як непродовольчий магазин. Пекарню було зобовʼязано припинити роботу, але, за словами заявниці, вона продовжувала працювати.
Після ремонтних робіт Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції пізніше повідомив заявниці, що документація пекарні тепер відповідає вимогам законодавства. У грудні 2016 року Державна служба захисту прав споживачів провела перевірку приміщення та встановила порушення правил віброізоляції. На запит заявниці Запорізька регіональна лабораторія оцінила рівень вібрації в її квартирі. Вона дійшла висновку, що вібрації не перевищували встановлені законом порогові значення.
17 липня 2017 року Жовтневий місцевий суд Запоріжжя, розглядаючи позов заявника, зобов'язав оператора пекарні забезпечити шумо- та віброізоляцію у своєму приміщенні.
04 вересня 2018 року Апеляційний суд Запорізької області скасував це рішення. 04 квітня 2020 року Верховний Суд залишив рішення Апеляційного суду без змін.
Посилаючись на статтю 8 Конвенції, заявниця скаржиться, що незручності, яких вона зазнавала у своїй квартирі, перевищували допустимі рівні для житлових приміщень. Вона стверджує, що ці незручності негативно впливали на її здоров'я та благополуччя та здоров'я її родини, а також перешкоджали нормальному користуванню її житлом. Вона вважає, що органи влади не змогли знайти баланс між її правом на повагу до приватного та сімейного життя та житла та інтересами власника пекарні.
Запитання Європейського Суду з прав людини до сторін.
1. Чи вичерпала заявниця національні засоби правового захисту стосовно своєї скарги за статтею 8 Конвенції?
2. Чи застосовується стаття 8 Конвенції до ситуації, на яку скаржиться заявниця? Зокрема, чи зазнавала вона незручностей достатнього рівня серйозності для цієї мети?
3. Чи виконала держава свій позитивний обов'язок щодо забезпечення права заявниці на повагу до її житла та приватного та сімейного життя? Зокрема, чи вжила вона «розумних та належних заходів» для цього, і чи підійшли органи влади до цього питання з належною ретельністю та врахували всі конкуруючі інтереси?
