Правова позиція ЄСПЛ у справі «FAYSAL PAMUK проти Туреччини», заява № 430/13 https://cutt.ly/3FdfkVd
Справа стосувалася засудження Заявника на підставі письмових заяв відсутніх свідків, які були допитані судами за місцем їх проживання.
Заявник скаржився за пп.«d» п.3 ст.6 Конвенції на те, що він не мав справедливого судового розгляду, оскільки йому завадили особисто зустрітися з деякими свідками.
ЄСПЛ вказав, що пп.«d» п.3 ст.6 закріплює принцип, за яким, перш ніж обвинувачений може бути засуджений, усі докази проти нього, як правило, повинні бути представлені в його присутності на відкритому засіданні з метою змагальності. Винятки з цього принципу можливі, але вони не повинні порушувати права захисту, які вимагають, щоб обвинувачений мав достатню і належну можливість заперечити і допитати свідка проти нього, коли цей свідок робить свої свідчення. або на більш пізній стадії провадження.
За певних обставин може знадобитися, щоб суди звернулися до показань, наданих на етапі досудового розслідування. Якщо обвинувачений мав достатню і достатню можливість оскаржити такі заяви під час їх зняття або на пізній стадії провадження, їх використання не суперечить гарантіям ст.6 Конвенції.
ЄСПЛ дійшов висновку, що неявка деяких свідків на судове засідання, відсутність особистої зустрічі між ними та Заявником без поважних причин та опора на їхні докази під час судового розгляду, які мали вирішальне значення для засудження його до довічного позбавлення волі без необхідних процесуальних гарантій, суттєво вплинуло на здатність захисту перевірити правдивість та надійність цих доказів і зіпсувало загальну справедливість провадження проти Заявника.
Отже, мало місце порушення п.1 та пп. «d» п.3 ст.6 Конвенції.
