Рішення ВС у справі № 482/2230/18 від 26.11.2024 https://t1p.de/flr6x
У касаційній скарзі прокурор стверджував, що суд не перевірив доводів про те, що обвинувачений вчинив суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, а тому до нього не може бути застосовано ст.49 КК України, яка є підставою звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків.
ККС ВС підтримав позицію прокурора з огляду на таке.
Визначальним для суду під час розгляду клопотання про застосування заходів медичного характеру має бути встановлення осудності особи як обов'язкової ознаки суб'єкта кримінального правопорушення, що не було встановлено у цьому кримінальному провадженні.
Варто зазначити, що за вимогами чинного законодавства закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можливе лише у випадках, передбачених ч.ч.4,5 ст.513 КПК України, якщо особа видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров`я відпала потреба в застосуванні цих заходів. Крім того, згідно з ч.3 ст.513 КПК України суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває провадження лише коли встановить, що суспільно небезпечне діяння не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння.
Таким чином, суд, закривши кримінальне провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, не дотримався вимог ст.ст.512-513 КПК України, оскільки взагалі не розглянув клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо обвинуваченого і, як результат, не встановив необхідності їх застосування.
