Всі ми живемо в епоху глобального медіа-простору. Інформація стала не просто відомостями або даними, які ми використовуємо в своєму житті, вона стала невід’ємною частиною самого життя.
Інтернет-простір, соціальні мережі та чисельні ЗМІ є фундаментальними носіями інформаційних відносин, але в даній статті ми хотіли би приділити увагу не законному підґрунті принципів інформаційної політики, а більш вузького напряму: чи можливо застосовувати інформаційний зміст як джерело знання про вчинення злочину?
Виникає питання: яке значення має поставлене питання? Хіба так важливо, чи може інформація, які міститься в ЗМІ стати приводом для початку досудового розслідування?
Відповідь наступна: іноді, коли матеріали ЗМІ містять інформацію, яка може стосуватись небезпеки для невизначеного кола осіб, важливо реалізувати своє конституційно право звернення до правоохоронних органів з повідомленням про злочин (наприклад, коли будь-яка особа дізналась зі ЗМІ про наявність в торгівельної мережі отруєних продуктів харчування або коли суспільний інтерес пов'язаний із повідомленнями у журналістських матеріалах про корупційні діяння посадовців). Нерідко адвокатам, захищаючи клієнта (як правило, підозрюваного в економічних злочинах), необхідні контрміри для зустрічного відкриття кримінального провадження, що також дає змогу дізнатись про вчинення протиправних дій в засобах масової інформації.
Основна правова норма, яка регламентує фіксування правопорушення є ч. 1 ст. 214 КПК України: Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Отже, вказана стаття містить поняття «будь-яке джерело, що може свідчити про вчинення кримінального правопорушення».
Щоб не дискутувати, чи є відомості в ЗМІ таким джерелом або ні, законодавець в «Переліку інших джерел, з яких виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення», який є доповненням до Положення про порядок ведення
Єдиного реєстру досудових розслідувань, зазначив, що підставами для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення є Повідомлення в засобах масової інформації (п. 5 довідника).
Отже, наявна пряма норма, яка передбачає, що повідомлення в ЗМІ може стати пусковим механізмом для початку досудового розслідування.
Для того, щоб з’ясувати, що саме уявляють собою ЗМІ, треба звернутися до деяких законів. Відмітимо, що в Законі України «Про пресу та інші друковані засоби масової інформації» під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.
Крім того, в Законі України «Про телебачення та радіомовлення» вказано (ст. 1 (визначення терміні), що інформаційна діяльності у сфері телебачення і радіомовлення також відноситься до масової інформації.
З пресою, телебаченням та радіомовленням все ясно, але що робити з сукупністю інформації в мережі Інтернет?
Законами України „Про захист суспільної моралі” містьтся поняття „електронний засіб масової інформації”. Пункт 14 Положення про порядок акредитації журналістів і технічних працівників засобів масової інформації при Верховній Раді України, визначає особливості подання заявки на акредитацію Інтернет-виданням.
Разом з тим, продовжує свою дію закон, який було ще прийнято ще в далекому 1990 році: «Про пресу та інші засоби масової інформації». Згідно статі 2 вказаного Закону: У цьому Законі під масовою інформацією розуміються публічно розповсюджувані друковані, аудіо- та аудіовізуальні повідомлення і матеріали.
Під засобами масової інформації розуміються газети, журнали, теле- і радіопрограми,
кінодокументалістика, інші періодичні форми публічного розповсюдження масової інформації.
Таким чином, будь-яка форма публічного розповсюдження масової інформації підпадає будь-яке зафіксоване періодичне розповсюдження, тобто пости в соціальних мережах також можуть розглядатись як предмет масової інформації.
Якщо зробити висновок, то правоохоронні органи зобов’язані внести до ЄРДР відповідні відомості про вчинення кримінального правопорушення на підставі повідомлення громадянина, який посилається на зміст певних ЗМІ, в тому числі інформації в мережі Інтернет.
У разі ігнорування такого звернення слід оскаржувати відмову правоохоронців щодо невнесення відомостей до ЄРДР в судовому порядку у відповідності до статті 303 КПК України.
