Рішення ВС у справі № 640/12384/21[1] від 30.10.2024 https://t1p.de/3x555
Позивач оскаржив постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем, вказавши, що виконавче провадження було закінчено з підстав, що не передбачають стягнення витрат виконавчого провадження, та протягом дії провадження не відбувалось стягнень, тобто стадії розподілу стягнутих грошових коштів не було і це підтверджує неправомірність постанови.
КЦС ВС підтримав позицію позивача вказавши, що зі змісту оскаржуваної постанови приватного виконавця вбачається, що підставою для її прийняття є ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» та п.2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5.
Разом із тим, за приписами ч.4 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язок по відшкодуванню витрат виконавчого провадження покладається на боржника на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Аналогічні положення містяться і в Інструкції №512/5.
Таким чином, лише на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та за умови здійснення під час примусового виконання рішення приватним виконавцем додаткових витрат виконавчого провадження, виконавець виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
