Концепція прихованого працевлаштування

Дата: 12.08.2026 10:11

Постанова ВС КЦС від 08 вересня 2023 року у справі № 132/1587/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/113357488

Переглянувши справу колегія суддів ВС зазначила, що позивач повинен був дотриматися умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме скласти заяву про прийняття його на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо. Водночас встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18).

У встановленні факту трудових відносин слід зважати на концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла своє втілення у Рекомендаціях Міжнародної організації праці 2006 року № 198 «Про трудові відносини», у яких зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобах конкретні ознаки існування трудових правовідносин, які можуть включати:

- той факт, що робота: виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; припускає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується винятково або головним чином в інтересах іншої особи; повинна виконуватися особисто працівником; виконується відповідно до певного графіка або на робочому місці, що вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність; вимагає присутності працівника; або передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, що замовила роботу;

- періодичну виплату винагороди працівникові;

- той факт, що дана винагорода є єдиним або основним джерелом доходів працівника; здійснення оплати праці в натуральному виразі шляхом надання працівникові, приміром, харчових продуктів, житла або транспортних засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні й щорічна відпустка; оплата стороною, що замовила виконання роботи, поїздок, що здійснюються працівником у цілях виконання роботи; або те, що працівник не несе фінансового ризику.

Рекомендація Міжнародної організації праці 2006 року № 198 «Про трудові відносини» щодо прихованого працевлаштування» знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 10 червня 2020 року у справі № 298/827/15-ц, від 17 вересня 2020 року у справі № 560/975/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 520/13660/19.

У справі, що переглядається, встановлено, що Позивачу саме як працівнику ДП «Шепетівський військовий лісгосп» було видано перепустку на територію військової частини, для цього він пройшов спеціальну перевірку, був допущений на територію військової частини саме як працівник відповідача, виконував роботи з розчистки лісу, в супроводі військовослужбовця виходив разом з іншим працівниками на обід, по закінченню якого знову повернувся.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд, правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, встановив фактичні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на те, що матеріали справи містять відомості про виконання позивачем трудових функцій, його підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку та забезпечення умов праці.

Водночас апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату з огляду на її середньомісячний розмір за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у серпні 2021 року, а також нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи позивача.

Заперечуючи факт наявності між сторонами трудових відносин, відповідач вказував, що позивач мав намір підписати цивільно-правову угоду на разове виконання робіт і саме тому його було допущено на територію військової частини.

Важливість встановлення факту трудових відносин полягає у тому, що за його наявності створюються підстави для реалізації працівником трудових прав, зокрема на заробітну плату, гарантійних, компенсаційних та інших соціальних виплат, у тому числі виплат, пов`язаних із тимчасовою непрацездатністю, нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням тощо.

Зображення створене ШІ від Gemini

Адвокатське об'єднання "Біднягін і партнери"