Рішення ВС у справі № 369/11891/22 від 01.06.2026 https://t1p.de/nlcfw
Прокурор вважав, що апеляційний суд необґрунтовано підтримав невірну правову оцінку обставин справи судом першої інстанції, який вважав обов'язковим доведення корисливого мотиву при обвинуваченні у вчиненні грабежу.
ККС ВС погодився з доводами прокурора з огляду на таке.
Хоча корисливий мотив, якщо розуміти його як бажання збагатитися за рахунок чужого майна, визначає мету заволодіння чужим майном у більшості випадків, це не виключає можливості інших спонукань до таких дій, таких як помста або бажання завдати шкоди потерпілому, або будь-які інші, навіть «шляхетні», на думку того хто вчиняє посягання, мотиви, наприклад, допомога нужденним.
Суд не вбачає підстав вважати, що метою законодавця при визначенні відповідальності за викрадення або інше заволодіння було поставити захист майнових прав особи в залежність від того, наскільки «корисливим», «шляхетним» або «емоційним» був мотив особи, яка позбавила її майна без законних на те підстав. Визначення «корисливого мотиву» як обов'язкової ознаки крадіжки, грабежу або іншого виду заволодіння чужим майном неуникно призведе до такої залежності і послаблення захисту права особи на мирне володіння майном.
Таким чином, для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.185,186,187 КК України і іншими положеннями, що передбачають відповідальність за заволодіння чужим майном, корисливий мотив не є обов'язковим. Ключовим є доведення прямого умислу на протиправне і безповоротне заволодіння чужим майном з метою отримати можливість розпорядитися ним на власний розсуд. Мотиви, які спонукали особу до таких дій, на їх кваліфікацію не впливають, але можуть бути враховані при призначенні покарання і застосуванні інших норм кримінального закону.
