Під час звільнення наших земель все більше і більше колаборантів затримуються військовими, або правоохоронцями. У подальшому громадяни, які обґрунтовано підозрюються у співпраці з ворогом мають бути засуджені за колабораційну діяльність (ст. 111-1 Кримінального кодексу України).
До колаборційної діяльності відноситься: публічне заперечення війни; добровільна робота у незаконних органах влади; здійснення пропаганди в закладах освіти та впровадження стандартів освіти рф; передача матеріальних ресурсів та ведення бізнесу із ворогом; участь в організації та проведенні референдумів; інформаційна діяльність у співпраці з ворогом; добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільна участь в незаконних збройних формуваннях, або збройних формуваннях рф, чи надання їм будь-якої допомоги. Це якщо казати коротко.
За вчинення вказаного злочину наші суди вже встигли винести велику кількість вироків. За всіма вироками колаборанти отримували реальне покарання (від штрафів та обмежень обіймати певні посади, або займатись певною діяльністю до реального позбавлення волі на строки до 15 років).
В той же час, велика кількість наших громадян, продовжують жити в окупації та працювати на посадах, які вони обіймали до війни. Чи всі вони є колаборантами ?
Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 року не містять загальної заборони на продовження роботи найманими працівниками на тимчасово окупованих територіях.
Тому за відсутності ознак перелічених вище кримінальних правопорушень не буде вважатися колаборантством продовження виконання громадянином своїх обов’язків, покладених на нього нашою державою, або виконання найманими працівниками своїх звичайних трудових обов'язків на підприємстві, що знаходиться в окупації.
В кожному конкретному випадку треба оцінювати продовження виконання трудових обов’язків працівником в умовах окупації з огляду, у тому числі на те чи здійснювався щодо нього фізичний та/або психічний примус, чи вчиняв він дії, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених КК України (наприклад, свідома співпраця з окупаційною владою з метою отримання керівної посади або з політичних міркувань, визнання окупацію російської федерації законною, передача матеріальних ресурсів тощо).
